Гладіолуси
Батьківщиною квітки вважається Африка, у цій країні він символізує щастя. У Римі та Стародавній Греції – це символ гладіаторів, так як за формою нагадує меч. Йому приписували магічні властивості знахарі та шамани. Гладіолус – рослина осіннього квітника. Повір’я і легенди свідчать, що в далекі часи в Південній Африці, коли війни були звичайною справою, в невелике селище прийшли загарбники. Старійшина зник, сховавши всі цінності громади від ворогів. Але вони схопили його дочка і катували, намагаючись вивідати, де ховається її батько. Дівчина не промовила ні слова, і тоді чужинці вирішили стратити її на очах у всієї громади. Як тільки меч торкнувся шиї дівчини, він раптом обернувся квіткою з криваво-червоними пуп’янками. Вороги злякалися і вирішили, що це боги їх засуджують, і швидко забралися геть, зберігши юній дівчині життя.
Відомі й інші легенди про походження цього чудового квітки. Ось одне повір’я. Рослина осіннього квітника, коріння гладіолуса, повішені на груди воїна в якості амулету, врятують від смерті і допоможуть здобути перемогу в бою. У середньовіччі німецькі піхотинці вірили у чарівну силу цибулин і носили їх в якості оберегів.
Гладиолусу потрібен родючий грунт, рясний рідкий полив і багато світла. Після цвітіння зелену частину рослини обрізають, а цибулину залишають дозрівати до двох тижнів. Потім викопують, сушать і прибирають на зберігання до весни в холодильник. Трипси – це головні вороги. Ховаються вони в цибулинах, для боротьби в період вегетації рослину обприскують фунгіцидними засобами. Розмножуються дочірніми луковками, або їх ще називають дітками.
