В літературі
Рефрен у літературі – аналогічне повторення ряду рядків або цілого фрагмента у віршованому творі.
Літературний рефрен – це стилістичний прийом, і засіб виразності, здатні посилити емоційний ефект у цілому.
У приклад можна привести прекрасний вірш поета Блоку:
Ніч, вулиця, ліхтар, аптека,
Безглуздий і тьмяне світло.
Живи ще хоч чверть століття –
Все буде так. Результату немає.
Помреш – почнеш знову спочатку,
І повториться все, як у давнину:
Ніч, крижана брижі каналу,
Аптека, вулиця, ліхтар.
Рефреном тут є перша і остання сходинки. Автор використав цей прийом з метою довести читача до усвідомлення безпорадності в приреченому світі і посилив цей ефект в кінці.
Ще одним наочним прикладом можна назвати вірш Пастернака “Зимова ніч”, де фраза “Свіча горіла на столі” повторюється цілих 4 рази.
В найбільшій частоті випадків рефреном завершуються кожні останні рядки строф і поезії в цілому.
У творі “Чекай мене” Костянтин Симонов ніби гіпнотизує і заклинає з допомогою рефрену кожного відчути тугу і від цього чекати ще сильніше. Чекати, набравшись сил, тих, кого так відрадно зберігає кожен з нас глибоко всередині.
