Приватне дослідження і фундаментальне минуле
Наука не претендує на лаври і їй абсолютно байдуже, до якої категорії її віднесе людина в той чи інший час. Людині властиво розвиток, розуміючи сьогодні одна подія саме так, він вже знає, що завтра до результату він може поставитися кардинально інакше.
Наукова діяльність – це робота. Вона нічим не гірша роботи медичної сестри, кухаря або будівельника. В науку приходять різні люди, які поза межами своєї роботи стикаються з думкою оточуючих, нічого не розуміючих в творчості людей. Далеко не кожен працівник стає вченим, далеко не кожен науковий центр є таким.
Кількість вузів, які готують фізиків чи філософів, підпадають під методи математичної статистики: чим більше вихідна маса, тим імовірніше результат – поява ще одного однозначно визнаного вченого.
Поява вченого може стати причиною нового великого явища в науці, але по суті це приватна вишукування і локальний інтерес, який навіть колегам по роботі може бути гранично не цікавий. Колеги можуть вважати марною тратою часу будь-яке дослідження, яке не вкладається в рамки фундаментального минулого.
Філософія – велика наука, але ще більш велике філософське напрям може в ній утворитися математики в свій час з’явилися межі, перетворення Лапласа, нескінченно малі і нескінченно великі величини. Перше – це не нуль, а друге – це не нескінченність. Але кожна з них прагне до своїх меж.
Фундаментальна фізика не могла стати причиною квантової теорії, ні покласти початок теорії елементарних частинок. Наука і наукове знання не передбачали теорію відносності, не уявляли, який резонанс викличе використання у науці даних спостережень з космічних супутників і польотів до інших планет.
