Принцип об’єктивності: визначення, особливості, функції і роль

Принцип об’єктивності може бути використаний у різних сенсах. Він в рівній мірі має значення для оцінки ставлення вчителя до учня, для перевірки історичних фактів, аналізу соціальної теорії, вивчення природного фізичного явища або філософського положення.

Сумнівно, що є взагалі щось, на що не поширюється об’єктивність. Це поняття присутнє у свідомості кожного суб’єкта як фундаментальне підґрунтя, на якому будується все суще.

Реальність і об’єктивність

Можливо, існують інші світи, в які можна проникнути якимось фантастичним чином, але поки що наша свідомість не здатна це зрозуміти і здійснити. Все інше абсолютно реально і об’єктивно.

Абсолютно немає необхідності посилатися на принцип наукової об’єктивності, вивчати філософію, фізику, закони життя суспільства; зовсім немає потреби вірити в існування об’єктивних законів світобудови. Об’єктивне не потребує ні віри, ні в тому, щоб суб’єктивне правильно розставляв пріоритети.

Все навколишнє реально існує і розвивається поза нашої свідомості. Реальність об’єктивна у всіх своїх проявах. Реальності абсолютно байдужі будь-які суб’єктивні думки про нього, так само як і ставлення до неї будь-якої суспільної свідомості.

Думка суб’єкта – матеріальна. Тут можна сперечатися і сумніватися. Вроджений принцип об’єктивності кожного іншого суб’єкта може опиратися цьому об’єктивному обставині. Але приватна думка тут мало грає об’єктивної ролі, так само як і суспільна свідомість може в якійсь своїй частині заперечувати сам факт свого реального й об’єктивного існування.