Класифікація та особливості хвороби
Симптоми і лікування нервового тику у дитини багато в чому залежать від різновиду захворювання. Типологія недуги ґрунтується на кількох основних показниках. В першу чергу враховується етіологія, тобто першопричини. Вони, як правило, носять психогенний або соматичний характер. По тривалості перебігу виділяють нервові тики минущі і хронічні, а за ступенем тяжкості – складні (комплекс неконтрольованих рухів) та прості (елементарні пересмикування). Розрізняють гиперкинез і по локалізації задіяних м’язів (кінцівок, міміки, голосових зв’язок, ока тощо).
Найбільш яскравими симптомами захворювання є:
- моторні прицмокування;
- гучне сопіння носом;
- цокання мовою;
- гучне і глибоке дихання;
- шипіння і пирхання;
- повторне промовляння лайок, окремих слів;
- покашлювання;
- нахмурювання чола;
- неконтрольовані рухи плечима;
- кривляння;
- неприродне моргання;
- посмикування кінцівками або головою;
- перебирання складок на одязі.
Навіть неспеціалісту буде очевидно прояв нервового тику у дітей. Комаровський О. Е., відомий педіатр, зазначає, що подібні прояви, виникнувши одного разу, можуть зникнути без будь-якого втручання. Правильніше було б сказати, що саме так і відбувається в більшості випадків. Для цього важливо забезпечити дитині підтримку з боку оточуючих, завдяки якій вдається запобігти трансформування патологічної звички в нервовий тик. Що робити, якщо все-таки в дитини з’явилася ця проблема? Рішення завжди є, але воно буде носити суто індивідуальний характер для кожного маленького пацієнта.
Часто твк проявляється після перенесених захворювань інфекційної природи. Оскільки нервовий тик у переважному числі випадків є хронічною хворобою, його симптоми можуть затухати (наприклад, в літній час). Рецидиви у дітей настають восени і взимку, що пояснюється підвищенням розумових навантажень в період шкільного навчання.
