Чому істина, ув’язнена у фразеологізмі, вірна?
Дійсно, важко сперечатися з прислів’ям «Не місце красить людину». Але насправді цілком можна, спочатку пояснимо, чому вона все-таки права.
У самій непрезентабельний роботі є позитивні сторони. Навіть на самій нижній сходинці можна знайти локальну мету, яка буде підтримувати людини і виковувати з нього цінний кадр, причому тут немає ні іронії, ні насмішки. Офіціант може бездоганно подавати страви, двірник – помсти асфальт, при цьому їх діяльність не можна визнати безглуздою, навіть якщо не буде підвищення, бо вони тренують волю, витривалість і професіоналізм, а крім того, надають певну послугу суспільству в особі її конкретних представників. Людям, постійно думає про перспективу і майбутнє, важко уявити, як людина може бути задоволений роллю офіціанта, але іноді таке трапляється. Інша справа, що наша соціальна реальність не дуже пристосована для сприйняття такого роду випадків.
Вираз «не місце красить людину, а людина – місце» фактично говорить про важливість внутрішньої мотивації. У одних вона є, а в інших її немає, і це корінне відмінність.
