Рід іменника
Ще один незмінний морфологічний ознака іменника — рід. Такі слова можуть бути жіночого, чоловічого або середнього роду. Потрібно відзначити, що для одушевлених іменників існує співвіднесеність роду з статевою приналежністю (хлопчик — м. р., дівчинка — ж.р.). У неживих предметів таке співвідношення відсутня. Такого плану іменники називають середнім родом (колода — с. н.). Однак, головний морфологічний показник роду — закінчення. Для кожного роду існує свій набір. При цьому потрібно пам’ятати, що у невідмінюваних імен іменників можна визначити рід по закінченню. У цьому випадку рід визначається за значенням слова і за формами слів, пов’язаних з ним.
Окрему групу складають іменники, що називають осіб чоловічої та жіночої статі. Їх прийнято називати іменниками спільного роду. Наприклад, соня, недоторка, плакса, молодець, розумниця, ненажера і т. п.
Число іменника
Число, як морфологічного ознаки іменника, цікаво тим, що для одних слів воно є змінним ознакою, а для інших — постійним. Так більша кількість іменників російської мови має форму однини і форму множини і закінчення, притаманні цим формам (книга — книги, море — моря, коло — кола). У деяких іменників при зміні числа змінюється не тільки закінчення, але і основа слова (дитина — діти, чоловік — люди). При зміні числа, питання, на який іменник відповідає, не змінюється (хто? — малюк, хто? — малюки, що? — зошит, що? — зошити).
Однак є й чимало іменників, які мають або форму однини або форму множини. Наприклад: молодь, крейда, Африка, заздрість, окуляри, Альпи, клопоти, сходи.
