Мова являє собою складну багаторівневу систему. Вивчення кожного їх мовних рівнів присвячені спеціальні розділи мовознавства.
Вивченням форм словозміни, будови слів, типів словосполучень і речень займається граматика, що включає в себе морфологію і синтаксис. Морфологія вивчає систему частин мови та їх категорії.
Поняття частини мови
Під частиною мови прийнято розуміти категорію одиниці мови, определяющуюся морфологічними і синтаксичними ознаками. Для слів певної частини мови характерно наявність одного граматичного значення, загального набору морфологічних ознак, загального лексичного значення і виконання однакової синтаксичної функції.
В даний час в російській мові десять частин мови. Перш за все, вони поділяються на самостійні (мають власне значення) і службові (служать для зв’язку слів у реченнях і словосполученнях).
Ім’я іменник. Визначення
Ім’я іменник — самостійна частина мови. Слова, що відносяться до цієї групи, несуть у собі загальне граматичне значення предметності, тобто позначають предмет. За загальним значенням предметності легко визначити питання, на який відповідають іменники. Це питання «хто» або «що». Наприклад, що? — машина, хто? — лисиця.
Іменник як частина мови володіє наступним набором морфологічних ознак: рід, тип відмінювання, натхненність/неодушевленность, власне/загальне. Це постійні ознаки іменника. Проте є і інші. Крім постійних ознак іменник має і непостійні (змінювані) ознаки. До них належать число і відмінок.
У реченні іменник найчастіше виконує роль підмета або доповнення, проте може виконувати будь-яку синтаксичну функцію залежно від контексту.
