Головна картина виставки
Центральне місце в залі було віддано великим (208 на 270 см) полотну з назвою “Автопортрет і портрет Петра Кончаловського”, що належить кисті Іллі Машкова. Такого роду картини самі валетовцы називали “пугачами” як особливо обращающими на себе увагу і шокуючими вимогливу публіку. Ось і дана робота своїми нарочито земними, ретельно виписаними формами героїв (що взагалі було характерно для багатьох картин об’єднання художників “Бубновий валет”) слугувала черговим викликом академічного підходу і символізму в художній творчості, одночасно пропонуючи нові тенденції. Це були “демонстративна тілесність” і “торжество плоті”. Саме такими особливостями, на думку членів об’єднання, повинно було мати нове мистецтво.
На картині зображені грають чудовими м’язами, практично оголені (у костюмах борців) двоє чоловіків. Машков тримає в руках скрипку, а Кончаловський – лист з нотами. Навколишній сидять інтер’єр досить незвичайний. Праворуч ми бачимо піаніно. Над ним полиця, на якій можна розрізнити корінці видань: Біблія і книги про творчість Сезанна і Хокусая. На столі ліворуч – стіл і стоять на ньому чашки з залишками то чаю, кави і пляшка з якимсь напоєм. Під ногами у колег по цеху – величезні гирі.
Поціновувачі художнього творчості ще не бачили такого дивного і шокуючого поєднання – двоє поетів-культуристів, навколо яких книги про мистецтво, гирі, рояль і вино. Настільки явна грубувата предметність і простота порушували різні уявлення про те, як повинен виглядати живописець.
Ілля Машков воістину став героєм тієї виставки. Правда, не позитивним. Натурниць на його полотнах називали вульгарними, размалеванными і побитими, а його самого – дикуном, який дорвався до хліба і фруктів. Потім він захотів зобразити їх на картинах, але від цього не перестав бути дикуном!
