Перша біографія Преподобного Сергія
Першою працею про святого Сергії вважається “Житіє Сергія Радонезького”, автор якого – теж зарахований до лику святих Єпіфаній Премудрий, книжковий писар і упорядник ще кількох життєписів. Його твір розглядають не тільки як біографічну рукопис, але і як документ, що фіксує звичаї тодішнього часу, докладно описує побут і культуру.
За словами самого Єпіфанія Премудрого, “Житіє Сергія Радонезького” писався довго. Автор почав вести записи про старця Сергії ще при житті, а після смерті довго не наважувався взятися на працю, сподіваючись, що знайдеться хтось більш гідний для цього праведного праці. Проте час минав, а про Сергії ніхто не писав. Тоді Епіфаній переборов свої сумніви і вирішив зібрати всі свої замітки в книгу, розуміючи, що якщо він цього не зробить, то світ втратить відомості про такому важливому і високодуховному людині, як Сергій. Вважається, що повна рукопис була готова в перші роки XV століття.
“Житіє…” в переробці Пахомія Логофета
Наступним людиною, який доклав руку до змісту “Житія Сергія Радонезького” був Пахомій Логофет на прізвисько Серб. Ця людина багато в чому визначив подальший стиль життєпису святих і складання служб та канонів. При цьому його тексти не можна назвати повністю історично достовірними, адже поряд із життєписом реальних подій він наводить і замітки про вчинені Сергієм чудеса.
Потреба в переробці оригінального “Житія святого Сергія Радонезького” виникла у зв’язку з його канонізацією в середині XV століття – рукопис слід було переробити під формат церковної служби – додати більше вихвалянь і прибрати не стосуються життя святого подробиці про побут, політику і т. д. А передувало канонізації подію в 1422 році подія, яке у церкві називають Набуття чесних мощей Преподобного Сергія.
В цей час Троїцька обитель, побудована самим Сергієм, була спалена під час чергової навали татар. Спочатку Сергій з’явився уві сні ігумену Никону і заспокоїв його тривоги, розповівши, що належить монастирю повстати з руїн ще краше колишнього. А коли небезпека минула, чернеча братія взялася за будівництво нового, кам’яного храму. І святий Сергій знову з’явився у сні одному з мирян з повелінням дістати його тіло з гробу і перенести в церкву. На наступний же день після цього сну нетлінні мощі Сергія були знайдені там, де велося будівництво нового собору – на місці колишньої зруйнованої церкви. Коли в 1426 році новий храм був освячений, туди і перенесли мощі Сергія. Зараз цей собор є одним з найважливіших пам’ятників російської архітектури, а святиня досі покоїться всередині храму.
