Відхід у ченці
Після смерті батьків Варфоломія приєднався до свого старшого брата Стефана, який вже монашествовал в Хотьковском монастирі. Але брати залишалися тут недовго: молодший горів бажанням піти у пустель і вести відлюдницький спосіб життя. Удвох вони заснували невеликий скит і церква в честь Трійці на річці Кончуре. Цьому поселенню судилося перетворитися в Троїце-Сергієву лавру – нині головний чоловічий монастир Російської православної церкви. А навколо лаври, у свою чергу, виросте місто Сергієв-Посад, але все це станеться на кілька століть пізніше.
Стефан незабаром залишив брата – йому незвично було жити в умовах повної ізоляції – і відправився в московський Богоявленський монастир. Але і Варфоломій недовго залишався один – до нього приєднався якийсь ігумен Митрофан. Згідно “Житія Сергія Радонезького,” саме він прийняв Варфоломєєв постриг. Через деякий час пустель перестала бути такою – навколо скиту стали селитися інші ченці. Громада самостійно облаштовувала територію і вела господарство, а Сергія почитала як засновника і слухалася як найбільш мудрого з усіх.
