По закінченні дев’ятого класу середньої загальноосвітньої школи учням в рамках підсумкового іспиту пропонується написати виклад. Часто для таких завдань вибираються тексти на різні актуальні теми, наприклад, про те, як в суспільстві культивується ідея індивідуалізму. Не володіючи достатніми знаннями з даного питання, виконати цю роботу буває набагато складніше, ніж якщо заздалегідь підготуватися до її написання. Дану статтю можна використовувати в якості додаткового матеріалу для вивчення теми перед здачею іспиту.
Індивідуалізм – це одна з характеристик, яка може бути властива як людської спільноти в цілому, так і окремим індивідам. Питання про його сутності та ролі в житті людей вже не перший рік вивчається в рамках цілої низки дисциплін, які носять загальну назву поведінкових. До них можна віднести такі галузі знання, як психологія, філософія, педагогіка, соціологія та багато інших.
Перші згадки
Як правило, два терміна — індивідуалізм і колективізм – протиставляються один одному. Якщо поглянути на самі ранні наукові роботи, в яких були згадані дані явища, то можна помітити, що їх автори, як правило, давали однозначну оцінку цим характеристикам.
В античній філософії і в середньовічних трактатах найчастіше не було і натяку на те, щоб розглядати особистість з точки зору її ставлення до норм суспільної моралі, звичаям і традиціям соціуму.
Британський учений Адам Сміт (портрет дивіться на ілюстрації вище) і француз Алексіс Токвіль були першими творцями окремих наукових робіт, присвячених цій темі. Вони дотримувалися думки, що індивідуалізм – це єдиний суспільний і особистісний світогляд, яке веде до прогресу.
Говорячи про це, вони приводили в приклад доісторичні суспільства, що існували при так званому общинному ладі. В цих соціумах панувала колективістська форма свідомості.
Спільне протистояння силам природи
Стародавні люди, не розуміли законів пристрою навколишнього світу і не знали більш ефективних способів видобутку їжі і спорудження жител крім тих, де потрібна участь великої кількості осіб, відповідно не могли й подумати про те, щоб протиставити свою індивідуальність колективу.
Відрив від суспільства, вигнання з його рядів означала неминучу загибель. В цьому сенсі мало змінилися обставини і в античності, і навіть в період Середньовіччя. Тим більше що в ті часи про останні досягнення науки було відомо лише дуже обмеженій за чисельністю колу людей.
Епоха Відродження
Можна сказати, що перехідним етапом у світогляді людей став Ренесанс. В ту епоху багатьма діячами культури був проголошений гасло про те, що особистість повинна бути гармонійно розвинена. Вперше в історії в центрі уваги філософів виявився окрема людина, а не держава, сім’я та інші суспільні інститути. Таким чином, можна стверджувати, що саме діячі мистецтва епохи Відродження вперше висловили думки, які стали провісниками індивідуалізму.
Індивідуалізм і колективізм в різних сферах життя
Говорячи про ці явища, варто згадати про те, що вони трактуються по-різному в багатьох областях людського знання. Адам Сміт і Алексіс Токвіль були політологами і соціологами. Це означає, що ідея індивідуалізму вперше виникла саме в надрах цих наук.
Згодом вона була підхоплена прихильниками ліберальних поглядів.
Роль особистості в історії
Ці ідеї з часом сформувалися в вчення, яке отримало назву методологічного індивідуалізму.
Його послідовники вважали, що роль різних людських спільнот у світовій історії сильно перебільшена.
Групи людей не варто розглядати, слідуючи тим же принципами, що використовуються при вивченні окремих особистостей. Зрештою, суспільство є не що інше як сукупність людей. Тому, досліджуючи різні історичні події, треба спиратися не на психологію мас, а на відомості про окремих характерах і долях. Виклад ідеї індивідуалізму такого виду крайньою формою його прояву може виглядати наступним чином.
Всі історичні події, такі як війни, революції, переселення народів – це ідеї окремих людей, які потім були підхоплені масами.
Інша точка зору
На противагу цій теорії існує й інша, яка в різний час висловлювалася прихильниками таких навчань, як холізм і історизм. Ці мислителі стверджували, що окрема особистість не може грати якої-небудь значної ролі у масштабі світової цивілізації.
Всі процеси, що відбуваються у сфері політики і економіки, як правило, протікають з одним і тим же сценарієм. Те ж саме можна сказати і про долі окремих народів і держав. Кожна з таких суспільних формацій проходить стадії зародження, розвитку, розквіту, згасання і смерть. За підрахунками деяких істориків, більшість великих високорозвинених цивілізацій існує близько 2000 років. Є і деякі виключення (Індія, Китай), але вони, як прийнято вважати, лише підтверджують правило.
Філософія Толстого
Автор роману «Війна і мир» дотримувався схожої думки. У своєму безсмертному творі він висловлював думку про те, що окрема особистість не здатна вплинути на хід історії. Всі глобальні події, що відбуваються на земній кулі, зумовлені понад.
Тому, якщо розглядати його філософську систему через призму індивідуалізму і колективізму, можна прийти до висновку, що Лев Миколайович Толстой, безперечно, дотримувався другого напрямку.
Колективізм і соціалізм
Прихильники індивідуалістичних теорій в історичній науці в 19 столітті зазнали численних нападок соціалістів. На думку останніх, ті дослідники, які схильні розглядати людські суспільства лише як зібрання окремих людей, уподібнюються дурнів, що, бачачи безліч дерев, відмовляються назвати їх лісом.
Карл Маркс також відкидав ідею методологічного індивідуалізму. Він стверджував, що незалежно від дій і бажань окремих осіб, всі цивілізації проходять шлях від первіснообщинного ладу до капіталізму, розпад якого призводить до соціалізму.
Таким чином, для історичної та соціологічної науки індивідуалізм – це вчення, згідно з яким найбільший вплив на глобальні процеси надають окремі люди. Протилежністю цій теорії є такі концепції, як холізм, історизм та деякі інші.
Індивідуалізм в економіці
Дане поняття існує і в економічній науці. В рамках цієї дисципліни воно трактується наступним чином: індивідуалізм – це спосіб ведення господарства, при якому переважає дрібне підприємництво і невеликі підприємства, керовані однією особою.
На думку того ж Карла Маркса, такий спосіб організації виробництва та здійснення землеробства до 19 століття почав себе зживати, хоча він і був актуальний при зародження капіталізму.
У працях цього вченого йдеться про те, що на зміну дрібному підприємництву повинні прийти великі колективні форми організації господарства. Даній концепції стали дотримуватися більшовики метою виведення країни з економічної кризи, сформованого в результаті першої світової та громадянської воєн.
Така економічна політика в перші роки радянської влади виявилася у вищій мірі ефективною. В результаті створення великих промислових підприємств у великих населених пунктах і колгоспів у селах і селах тисячі людей отримали роботу, а вироблена продукція була належної якості, завдяки широкому впровадженню інноваційних технологій.
Однак згодом були допущені значні промахи при переході на даний спосіб ведення господарства в деяких азіатських республіках Радянського Союзу. Так, колективізація в Казахстані мала численні негативні наслідки, на подолання яких потрібні були довгі роки. У зв’язку із створенням колгоспів люди, які до цього займалися розведенням верблюдів, виявилися прив’язаними до певної території. Ця обставина позбавила тварин можливості переходити на інше місце при виснаженні зеленої рослинності. Таким чином, одна з давніх галузей тваринництва Казахстану була практично повністю знищена.
Індивідуалізм як якість особистості
Саме в такому ключі розглядає це явище психологія. Тому можна сказати, що індивідуалізм – це прагнення до незалежності чи до найменшої залежності від суспільства. Вона в свою чергу може трактуватися як здатність мислити та діяти поза існуючих шаблонів (традицій, звичаїв, суспільної думки і так далі). Таким якістю мали всі великі вчені, діячі мистецтв та інші люди з яскраво вираженим творчим початком. Це властивість можна інакше назвати нонконформізмом.
В літературі з психології цього терміну нерідко дається інше визначення, а саме: індивідуалізм – це зосередження людини виключно на пошуку особистих вигод. Такі люди не здатні до прояву взаємодопомоги, співчуття і так далі. Це душевне якість по-іншому можна позначити словом «егоїзм».
Така характеристика особистості найчастіше викликає різко негативне ставлення, в той час як вільний критичне мислення, здорове прагнення діяти не за шаблоном, знаходити нові шляхи — без сумніву, позитивна характеристика людини.
Прищеплення підростаючому поколінню таких якостей – одна з цілей сучасного шкільного навчання, прописана в новому освітньому стандарті.
Висновок
Матеріал даної статті може бути використаний в якості підмоги в написанні викладу тексту про суспільство, де культивується ідея індивідуалізму.
У кількох розділах цього матеріалу висвітлено різні точки зору з даного питання. Також наведені різні формулювання поняття «індивідуалізм». Виклад написати набагато простіше, якщо не тільки прочитати текст, пропонований на іспиті, але і вивчити іншу інформацію з даної теми.
