Що таке нарис і чим він цікавий? По-перше, це один із жанрів літератури – невеликий твір, що описує події або людини. По-друге, цей жанр є симбіозом художнього і публіцистичного стилів. По-третє, його бажано писати, якщо під рукою є приклад нарису. Для кращого розуміння жанру можна перечитати “Записки мисливця” Тургенєва або “Острів Сахалін” Чехова. Стануть чудовими прикладами і знамениті шляхові нариси Радищева або Пушкіна.
Особливості жанру
Нарис – це різновид оповідання, який написаний у напівхудожньому-напівдокументальному жанрі і описує реальних людей і справжні події. Одним словом, тут фантазія сильно не розгуляється. Написати такий твір складно, навіть якщо є приклад нарису, адже потрібно враховувати основні структурні компоненти, жанрові особливості та схильність до істини. Він володіє деякими традиційними відмінними характеристиками:
- Пишеться в малій оповідної формі.
- Описує тільки реальних людей і події.
- Акцентує увагу на суспільних проблемах.
- Є на 80-90 відсотків описом з натури.
- Дотримується незаперечних фактів.
- Дозволяє письменнику висловлювати свою думку і вести діалог з читачем.
Таким чином, нарис – це якийсь текст, в якому розповідається про реальну подію або людину, при цьому приділяється увага певної соціальної проблеми (по можливості до обговорення залучається і читач). Все це підноситься як художній текст, насичений витонченими образами. Навіть маючи при собі приклад нарису, складно написати з першого разу гідне твір.
Різновиди
У літературі існує кілька видів нарисів. Вони можуть бути:
- Портретними.
- Проблемними.
- Шляховими.
- Соціологічними.
- Публіцистичними.
- Художніми.
У чому їх особливості?
- Портретний. У тексті описують життя якої-небудь людини. Нарисовець повинен описати не тільки зовнішність, але і внутрішній світ, характер, темперамент, Показати, як навколишнє середовище вплинула на вчинені героєм вчинки. Цей вид нарису є самим літературним.
- Шляховий. Це самий перший вид аналізованого літературного жанру. Він може включати в себе, наприклад, портретний або будь-який інший вид нарису. У такому творі автор просто фіксує якесь цікаве подія, що сталося з ним під час поїздки. Тут можна описати місцевість, розповісти про зустрічі з людьми або поділитися спогадами про який-небудь ситуації, яку довелося спостерігати.
- Проблемний. Він цікавий присутністю в тексті гострого конфлікту, який можна вирішити, проаналізувавши різну інформацію. Автор може згадувати як статистичні дані, так і художні засоби, аргументи з літератури і т. д. Головне – запропонувати своє бачення вирішення цієї проблеми, а також залучити в діалог читачів.
- Социалогический. В такому тексті аналізується велика суспільна проблема. Наприклад, підвищення кількості ранніх вагітностей серед школярок. У цьому творі повинно бути максимум об’єктивності, реальні факти і цифри. Але мова оповіді повинен бути живим, цікавим і зрозумілим.
- Публіцистичний. Він чимось нагадує соціологічний, ось тільки тут видно авторська позиція. Нарисовець не просто виносить проблему на загальний огляд, але і висловлює свою особисту думку.
- Художній. У цьому творі факти хоч і є важливими, але більшою значимістю володіє сила впливу написаного на читача. Якщо у автора вийшло торкнутися емоції, значить, він може сміливо назвати себе очеркистом.
Історія та корисні поради
Нариси зародилися в період епохи Відродження. Тоді на сторінках англійських сатиричних журналів вперше з’явилися нравоописательные твори. Через кілька десятиліть такі нариси отримали широке поширення в європейській літературі. Великий успіх вони мали у Франції. Оноре де Бальзак, Жюль Жанен були першими представниками цього жанру у французькій літературі.
У Росії першим очеркистом, які заклали основи, став Н. Новіков, який видавався в сатиричні журнали «Трутень» і «Живописець». Розквіт цього виду творчості настав в 1840-е роки. Вже в наступному десятилітті нариси стали провідним жанром у літературі. Найбільш видатними авторами в Росії вважаються М. Салтиков-Щедрін і Ст. Слєпцова. Тому прикладів нарисів в літературі чимало. При написанні власної роботи можна ними скористатися.
Як правильно скласти текст
Перш ніж переходити до перегляду прикладів нарисів, варто дати кілька слушних порад починаючим авторам. З чого почати? Чим закінчити? Ці питання будуть терзати виконавців, навіть якщо вони переглянуть усі наявні в літературі приклади. Як писати нарис?
Перше, що потрібно зробити – це вибрати тему. Потрібно знайти захоплюючу історію, яка сподобається самому автору. Досліджувати її, дізнавшись додаткові факти, і визначитися з типом нарису. Наприклад, можна розвинути ситуацію і створити цікавий текст, який викличе у читача симпатію. Також це може бути біографічний або освітній нарис, історичний, шляховий або викриває. Головне, щоб текст міг захопити читача.
Далі потрібно визначитися з тим, кому буде призначений цей нарис, тобто з цільовою аудиторією. Саме від неї залежить, якими словами буде написаний текст. Якщо всі ці етапи пройдені, можна готуватися до написання.
Другий важливий момент – визначитися з форматом тексту. Нариси не мають строго регламентованого формату, що значно полегшує працю авторів. Наприклад, можна почати з опису драматичного моменту, використовувати формат «історія в історії» або писати відразу з двох точок зору, які знайдуть точку дотику. Наступне – розмір. Приклади текстів нарисів бувають від 250-ти до 5000 слів. Можна менше, можна більше. Головне – повністю розкрити тему.
Визначившись з організаційними моментами, потрібно продумати, як привернути увагу читача, зацікавити його і заінтригувати. Деякі нарисовці вважають, що для цього потрібно не розповідати, а показувати – більше емоцій, більше образів, більше інтриги. При створенні тексту не варто захоплюватися цитуванням. Як правило, читачі це не цінують, а творити потрібно виключно на їх мові. Це і є поетапний приклад, як написати нарис. Тепер можна переходити від теорії до практики.
Портретний нарис
Як вже згадувалося вище, цей вид творчості самий художній. Тобто в ньому можна подати читачеві якісь цікаві подробиці з життя описуваної особистості. У прикладі портретного нарису можна розповісти про свого сучасника, друга або історичної особистості. Незалежно від того, про кого піде мова, варто торкнутися якусь проблему. Вона може стосуватися сучасного суспільства або групи конкретних людей. Приклад нарису про людину може виглядати наступним чином.
«Я в жменьці мозку весь, а пожираю, так багато книжок, що світ їх не вмістить. Мені не наситити жадібний апетит. Я з голоду весь час вмираю», – Томмазо Кампанелла. Син взуттєвика, відбувся юрист, чернець і злочинець, що 27 років провів у в’язницях інквізиції.
На портретах епохи Відродження зображений звичайний чоловік. На його обличчі сітка зморшок, гострий прямий ніс, темне волосся і чорні очі. Розглядаючи цей образ на портретах, можна відчути те невгасиме бажання пізнати, розповісти, досліджувати і писати, який все життя відчував наш герой.
До 34-х років він поневірявся по монаших келіях, 27 років провів у в’язниці. Перебуваючи в ув’язненні, він інтенсивно займався літературною творчістю. В’язням не давали пергаменту і чорнила, але Кампанелла примудрявся їх знаходити. Його твори вилучалися, але він вперто відновлював їх по пам’яті, сам перекладав на українську мову.
Місто Сонця
За час свого ув’язнення Кампанелла встиг написати кілька фундаментальних праць з філософії, богослов’я, астрології, астрономії, медицини, фізики, математики, політиці. Всього з-під його пера вийшло 100 трактатів сумарним об’ємом на 30 тисяч сторінок. Головним серед них вважається «Місто Сонця».
Наш герой 27 довгих років писав про світ, в якому панує благодатна утопія. Там люди працюють лише по 4 години в день, а решту часу приділяють своїм захопленням. Там немає розбіжностей, воєн і репресій. Саме цей трактат здебільшого вважали єрессю, саме з-за нього Кампанелла провів півжиття в лапах інквізиції. Йому не раз пропонували відмовитися від своїх думок про утопії, але він вперто наполягав на своєму. До самого кінця, до останнього подиху він вірив у свої переконання.
Якийсь час він був почесним гостем при королівському дворі, але проти нього ополчився весь світ. Кампанелла не відступав ніколи і ні перед чим. Тортури, голод, холод, вогкість, хвороби його не зламали. Йому було про що розповісти світові».
Це один з прикладів портретного нарису. Тут є опис людини, її долі, характеру і згадана проблема. Тепер можна переходити до наступного прикладу тексту, проблемного нарису.
Проблемний нарис
Це досить важкий вид творчості. Братися за нього можна, тільки до найдрібніших деталей вникнувши в подану на суд читачів проблему. В іншому випадку автор буде виглядати смішним. Надаємо один з прикладів тексту проблемного нарису, в якому порушена проблема сім’ї. Раніше кожен прагнув нею обзавестися. Сучасні люди стали зовсім іншими. Вони більше цінують власну свободу, ніж штамп у паспорті. Давайте подивимося, як виглядає приклад проблемного нарису.
«Чи потрібна сучасній людині сім’я? Якщо подивитися на статистику розлучень, то можна в цьому засумніватися. Сучасні дівчата заміж не поспішають. Вони можуть самі себе забезпечити, залишаючись при цьому вільними від зобов’язань. Навіщо їм заміжжя? Щоб піклуватися про чоловіка, що живе з ними під одним дахом? Готувати, прати його шкарпетки і сорочки, гладити йому штани і носові хустки? Чоловік навряд чи буде дарувати квіти і дорогі прикраси, терпіти капризи і виконувати будь-яке бажання заради того, щоб провести разом зі своєю дружиною ніч. Зовсім інша справа, коли жінка вільна, а чоловік виконує роль коханого.
Про щастя і сенс
Навіщо створюються сім’ї? Для деяких це сенс життя. Сім’ю створюють тоді, коли в серці з’являється любов, коли хочеться піклуватися про кохану людину і нести за нього відповідальність.
Люди прагнуть до душевної радості і близькості. Щаслива сім’я – це місце, де відновлюєш сили, знімаєш напруга і отримуєш задоволення. Колись Лев Толстой написав: «Щасливий той, хто у себе вдома!» Це дійсно так. Хіба не щастя – бігти додому, розуміючи, що там чекають? Сім’я – це основа життя щасливої пари.
Грати чи весілля і ставити в паспорті штамп або жити в своє задоволення, дбаючи лише про себе? Кожен повинен сам вирішити, що для нього важливіше».
Дорога
Що стосується подорожнього нарису, приклад тексту може мати наступний вигляд.
«Подорож, навіть дуже короткий, подібно до ковтка свіжого повітря. Кожен раз, повертаючись з іншого міста, ти немов змінюєшся, стаєш трохи іншою людиною. У мене немає чіткого графіка, де було б вказано, коли і куди я повинна потрапити. Просто час від часу в мене виникає бажання кудись поїхати. Тоді я йду на вокзал і беру квиток на найближчий потяг до п’ятої зупинки. Зійшовши з поїзда, я можу податися до рейсовим автобусам і поїхати в далеку глушину або ж бродити вулицями великого міста, який носить гучну назву мегаполіс.
Так сталося і цього разу. Я поїхала в бік віддалених селищ і випадково натрапила на покинуту село. Дивно, але багато жителів навколишніх сіл навіть не підозрювали про її існування. Цього села вже давно немає на карті. Ніхто не пам’ятає її назви, навіть в архівах про неї збереглося дуже мало відомостей.
Світ
Тут практично не залишилося будинків. За довгий час природа зруйнувала те, що створила людина. Якщо порахувати, то на все село залишилося три більш-менш вцілілих будинку. Входячи в один з них, я очікувала побачити порожні кімнати, зламані меблі та гори сміття. Так зазвичай буває в закинутих будівлях.
В цьому будинку було дуже брудно, на підлозі лежав товстий шар багаторічної пилу, яка піднімалася в повітря, варто було мені зробити крок. Але тут була меблі. Вже повністю прогнила, розпадається на частини, вона стояла так, як і при своїх колишніх власників. У буфеті порошилася посуд, на столі стояли дві залізні чашки. Люди немов не збиралися звідси йти, але раптово зникли, залишивши після себе все, що мали. Здавалося, разом з ними пішли навіть шарудіння. Ще ніколи в житті я не чула такої тиші. Слухаючи її, я насилу вірила, що є десь у цьому світі ще люди, машини, де кипить життя.»
Ці приклади творів-нарисів можна взяти за основу в своїй роботі. Але все-таки краще не намагатися наслідувати нічиїм текстів. Головне – по-справжньому відчути розглянуту проблему і вкласти свої відчуття в текст. Саме так можна зачепити читача.
