Історія та корисні поради
Нариси зародилися в період епохи Відродження. Тоді на сторінках англійських сатиричних журналів вперше з’явилися нравоописательные твори. Через кілька десятиліть такі нариси отримали широке поширення в європейській літературі. Великий успіх вони мали у Франції. Оноре де Бальзак, Жюль Жанен були першими представниками цього жанру у французькій літературі.
У Росії першим очеркистом, які заклали основи, став Н. Новіков, який видавався в сатиричні журнали «Трутень» і «Живописець». Розквіт цього виду творчості настав в 1840-е роки. Вже в наступному десятилітті нариси стали провідним жанром у літературі. Найбільш видатними авторами в Росії вважаються М. Салтиков-Щедрін і Ст. Слєпцова. Тому прикладів нарисів в літературі чимало. При написанні власної роботи можна ними скористатися.
Як правильно скласти текст
Перш ніж переходити до перегляду прикладів нарисів, варто дати кілька слушних порад починаючим авторам. З чого почати? Чим закінчити? Ці питання будуть терзати виконавців, навіть якщо вони переглянуть усі наявні в літературі приклади. Як писати нарис?
Перше, що потрібно зробити – це вибрати тему. Потрібно знайти захоплюючу історію, яка сподобається самому автору. Досліджувати її, дізнавшись додаткові факти, і визначитися з типом нарису. Наприклад, можна розвинути ситуацію і створити цікавий текст, який викличе у читача симпатію. Також це може бути біографічний або освітній нарис, історичний, шляховий або викриває. Головне, щоб текст міг захопити читача.
Далі потрібно визначитися з тим, кому буде призначений цей нарис, тобто з цільовою аудиторією. Саме від неї залежить, якими словами буде написаний текст. Якщо всі ці етапи пройдені, можна готуватися до написання.
Другий важливий момент – визначитися з форматом тексту. Нариси не мають строго регламентованого формату, що значно полегшує працю авторів. Наприклад, можна почати з опису драматичного моменту, використовувати формат «історія в історії» або писати відразу з двох точок зору, які знайдуть точку дотику. Наступне – розмір. Приклади текстів нарисів бувають від 250-ти до 5000 слів. Можна менше, можна більше. Головне – повністю розкрити тему.
Визначившись з організаційними моментами, потрібно продумати, як привернути увагу читача, зацікавити його і заінтригувати. Деякі нарисовці вважають, що для цього потрібно не розповідати, а показувати – більше емоцій, більше образів, більше інтриги. При створенні тексту не варто захоплюватися цитуванням. Як правило, читачі це не цінують, а творити потрібно виключно на їх мові. Це і є поетапний приклад, як написати нарис. Тепер можна переходити від теорії до практики.
