Історія явища
Як же виник дауншифтинг? Це цікаве питання, так як вперше термін з’явився ще в кінці 20 століття. «Засновниками» дауншифтингу можна вважати покоління 80-90-х років. Перші послідовники руху мали добру освіту, багато з них були багаті і поважалися суспільством. Однак за роки наполегливої праці і концентрації на матеріальних благах вони втрачали сенс життя. У спробах заново відчути смак життя вони покидали свої розкішні квартири, кидали престижну роботу і свідомо йшли на «зниження» рівня життя. Їх новими будинками ставали недорогі хостели, а робота вимагала набагато менше зусиль, хоч і приносила менше грошей. Оточуючі люди часто дивляться на дауншифтерів як на психічних хворих – як можна відмовитися від багатства і все, що в тебе є? Але у самих дауншифтерів є відповідь на це питання – вони просто не хочуть провести своє життя в безглуздих «щурячих перегонах».
Down-shifting – це цілком природна реакція на раніше з’явився стиль «яппі». Офісна робота, чітка субординація, головні цілі в житті – кар’єра і гроші. Не дивно, що при такому незбалансованому підході до життя багато людей згортали з цього шляху. Заперечення споживчого стилю соціуму проявлялося не тільки в окремих випадках відмови від звичного способу життя. Книга “Без суєти. Як перестати поспішати і почати жити” Карла Оноре підкорила весь світ і набула багатьох прихильників після свого видання. Сучасні вчені розглядають дауншифтинг як своєрідну форму саморуйнування і поведінкового відхилення, але це явище досі надихає людей по всьому світу. У чому ж полягають принципові особливості downshifting?
