Про трактаті
На китайському «Дао Де Цзин» означає «Книга про Дао і благословенній силі Де». Саме слово «цзін» перекладається як «книга», а «Дао» і «Де» – це ключові поняття у філософії Стародавнього Китаю, які ввів в ужиток Лао-Цзи.
Сам трактат складається з 81 параграфа і 5 тис. ієрогліфів. За традицією книгу ділять на дві частини: у першій автор розповідає про Дао, у другій – про Де. Правда, тут складно знайти суттєві відмінності.
«Дао Де Цзин» написаний римованою прозою, текст досить ритмічний, але його зміст дуже складно зрозуміти. Немов за кожним ієрогліфом ховається велика таємниця, а всі символи разом готують вселенський змову. Тому в II столітті до н. е. вчені люди почали коментувати цей текст, розбирати на цитати і знаходити приховані послання (іноді вони це бачили навіть там, де такого зовсім не було). Найвідомішими коментаторами і тлумачами були Хэшан-гун, який написав «Старець з річкового берега» (II століття до н. е..), Третій патріарх Школи небесних наставників Чжан Лу і засновник неодаосизма Ван Бі.
