Історичні особистості
Історичні документи свідчать, що в 1874 році з Самари в Бутирську тюрму був переведений російський революціонер Єгор Лазарєв, заарештований за участь в студентському русі «Ходіння в народ» і революційну діяльність в організації «Народна воля».
У свій час він був знайомий з письменником Львом Толстим, який до цього часу задумав написати роман про соціальну несправедливість в Росії. З цією метою в 1884 році він відвідав свого близького знайомого арештанта Лазарєва, а через 15 років приїхав у столичну в’язницю, щоб разом із засудженими, засудженими до різних термінів каторги, пройти шлях від Бутирській в’язниці до Миколаївського вокзалу (зараз вокзал носить назву «Ленінградський»). У підсумку цей шлях був відображений у романі «Воскресіння», а Єгор Лазарєв став реальним людиною для створення літературного героя революціонера Набатова.
Під час збройного повстання, яке проходило у Москві в 1905 році, робочі трамвайного парку намагалися звільнити політичних арештантів Бутирської в’язниці, але напад на тюремне будівля закінчилося невдачею: вони були відбиті командою конвою і роззброєні. Багато були заарештовані і поміщені у тюремні каземати.
Цікавий факт: у 1908 році в Бутирській в’язниці перед ув’язненими виступав знаменитий у той час американський філантроп і фокусник Гаррі Гудіні. Артист, закутий у кайдани і поміщений в транспортний ящик, споруджений для перевезення арештантів з Москви до місця каторжних робіт, за 28 хвилин зумів звільнитися, подолавши всі труднощі.
За збереженим тюремним документів, історики встановили, що в період 1905-1910 р. у столичній в’язниці утримувалися багато історичні особистості Росії. Серед них був Іван Каляєв – російський терорист і організатор вбивства Великого князя Сергія Олександровича Романова (п’ятий син Олександра II).
Учасник революційних дій 1905 року Микола Шміт, помер до суду в тюремних казематах Бутирки в 1907 році. Примітно, що у своєму заповіті він все своє майно передав на боротьбу з існуючим царським режимом. У 1909 році був арештований і поміщений в Бутирку за революційну діяльність поет Володимир Маяковський. Він провів у казематах 11 місяців.
З Одеси в каторжний відділення Бутирської в’язниці у 1911 році був доставлений український політичний діяч Нестор Махно, після вироку безстрокової каторги за вбивство співробітника військової комендатури. Після революційних подій 1917 року був звільнений і продовжував займатися політичною діяльністю. Разом з Махно з ув’язнення було звільнено майбутній голова ВЧК Фелікс Дзержинський.
