Багатьом відома група «Бутирка». «Бутирська в’язниця» – це одна з найвідоміших її пісень. Багатьом вона відома, особливо людям старшого покоління. Хоча і деякі молоді люди не проти послухати пісні гурту «Бутирка» (Бутирська в’язниця», «Звістка» і інші).
Багатьом дані композиції нагадують ще й про слідчому ізоляторі № 2. Він вважається найбільшим в місті Москві. Де знаходиться Бутирська в’язниця? Вона розташована в Тверському районі на Новослобідський вулиці.
Тюремне будівля, яка знаходиться біля міської площі, утвореної на місці спостережного пункту Камер-Колезького валу, вважається архітектурною пам’яткою столиці.
Історія Бутирській в’язниці. Фото
Під час свого царювання Катерина II своїм указом звеліла побудувати на території Бутирського хутора казармене приміщення для гусарського полку з острогом.
На прохання російського генерал-фельдмаршала Захара Чернишова, який в той час був генерал-губернатором Москви, імператриця у 1771 році дала письмову згоду на будівництво кам’яної в’язниці на місці розібраного дерев’яного опорного пункту, виконуючого роль тимчасового утримання арештантів.
До листа було додано проект пропонованого будівлі. Він був виконаний російським архітектором Матвієм Козаковим. Взятий за основу спроектований тюремний ансамбль представляв собою головний корпус, навколо якої були розташовані чотири башти, сполучені між собою кам’яною стіною.
До 1792 року було повністю закінчено будівництво тюремного комплексу. Через 76 років тюремний замок офіційно став носити назву «Центральна пересильна тюрма».
На території в’язниці в той період часу функціонували майстерні, де працювали ув’язнені з виготовлення різних предметів побуту. Особливим попитом користувалася продукція, виготовлена з гнутого під паром букового дерева (віденська меблі).
Керівництвом в’язниці було створено благодійне Сергієво-Елисаветинское установа для дружин, які в добровільному порядку погоджувалися слідувати за засланцями родичами і чоловіками в Сибір. Цікавий факт: у 1873 році була розкрита група ув’язнених, які виготовляють в слюсарних майстернях фальшиві монети царської чеканки.
З 1877 року і протягом двох років тюремний комплекс за проектом російського архітектора Олександра Шимановського перебудовувався. Були зведені нові прибудови до головного корпусу. З 1881 року столична в’язниця виконувала роль пересылочного пункту для політичних засуджених перед відправкою на Сибірську каторгу.
