Літературознавчий термін «синекдоха» походить від грецького слова synekdoche, що означає «соподразумевание» або «співвіднесення».
Визначення синекдохи.
Синекдохой називається стежок, є різновидом метонімічних. Суть його полягає в заміні множини явища або поняття єдиним. Типовий приклад: «Й чути було до світанку, як радів француз» – з поеми Михайла Лермонтова, де «француз» позначає не конкретної людини, а французьке військо.
Також синекдоха передбачає вживання образу за типом «частина замість цілого». Типовим прикладом використання в тексті є рядок Олександра Пушкіна: «Всі прапори в гості будуть до нас». У даному контексті під словом «прапори» розуміються різні держави, кожна з яких, як водиться, має свій герб і прапор.
Відмінність синекдохи від метафори.
Іноді при літературознавчого аналізу тексту учні та студенти плутають синекдоху з метафорою.
Основною відмінністю між ними є те, що синекдоха заміщає одне слово іншим, базуючись на реально існуючої зв’язку:
- у море завжди є хвилі,
- у людини завжди є голова.
Метафора ж співвідносить поняття близької схожості, але не обов’язковому ознакою. Так «вогонь» може метафорично означати:
- любов,
- пристрасть,
- війну,
- спрагу волі.
Синекдоха однозначна.
Приклади синекдохи з художньої літератури.
Багато класичні художні твори наповнюються літературними прийомами з метою зробити текст більш яскравим, виразним і легко читаним. Пропозиції з синекдохой зустрічаються не тільки поетичної, а й у прозової мови.
Існують найбільш популярні стежки, використовувані практично кожним автором. До таких мовних оборотів відносяться:
- «рідна кров» і «вогнище» замість слова «будинок»;
- «парус» замість слів «човен, корабель»;
- «хвиля» замість слів «море, океан».
Часто використовується відмінна риса людини для позначення його цілком. Наприклад, у Гоголя в «Мертвих душах» є фраза: «Ей, борода! А як проїхати звідси до Плюшкіну?» Зрозуміло, персонаж, окликающий «бороду», звертається зовсім не до цієї частини людини, нок її власникові.
В яких жанрах доречна синекдоха?
В першу чергу всі стежки використовуються в художній літературі, будь то оповідання чи роман, вірш або есе.
В усному мовленні синекдоха також може вживатися. Іноді вона доречна і в публіцистиці, але переборщувати з нею в цьому жанрі не бажано.
Не можна використовувати цей літературний стежок у наукової промови.
На жаль, розуміння синекдохи у сучасних людей ускладнюється вузькістю мислення і відсутністю уяви, тому вивчення хороших класичних творів може допомогти юним читачам зрозуміти глибину і міць рідної мови, її багатство і стилістичне різноманіття.
