Імена братів Стругацьких – Аркадій і Борис. Народилися 28 серпня 1925 року і 15 квітня 1933 року відповідно. Брати є російськими і радянськими письменниками, які також пробували себе в ролі сценаристів і співавторів з іншими письменниками. Стругацькі вважаються класиками сучасної соціально-наукової фантастики в світі літератури.
Родина
Батьки братів – Натан Стругацький і Олександра Литвинчева – мистецтвознавець і вчителька. Ім’я батька братів Стругацьких говорить про його єврейське походження. Олександра вийшла заміж проти волі батьків: з-за її шлюбу з євреєм її стосунки з родичами були розірвані. Батько братів Стругацьких служив під час Громадянської війни комісаром кавалерійської бригади, пізніше – політпрацівником у радянського полководця Фрунзе. Після демобілізації він став партійним функціонером на Україні. Там він зустрів свою майбутню дружину. У січні 1942 року командир роти народного ополчення і співробітник Публічної бібліотеки імені Салтикова-Щедріна трагічно загинув, у той час як його дружина померла в глибокій старості, незабаром після отримання звання заслуженої вчительки Російської Федерації і кавалера ордена «Знак Пошани».
Перші спроби
Свої перші фантастичні світи брати Стругацькі почали створювати ще до війни. Кажучи точніше, першим спробував перо Аркадій. За словами Бориса, це було прозовий твір «Знахідка майора Ковальова», яке, на жаль, було втрачено під час блокади Ленінграда. Першим дійшов до наших днів розповіддю Аркадія був «Як загинув Канг». У 50-ті роки він продовжив свої письменницькі спроби, і незабаром з’явилася повість «Четверте царство». Першою реальною публікацією Аркадія Натановича стала повість «Попіл Бікіні», яку він створив у співавторстві з Левом Петровим в ході служіння в армії. Її автор присвятив сумних подій в ході випробувань водневої бомби на атолі Бікіні.
Борис став пробувати писати з початку 50-х. Брати не втрачали контакт і ділилися ідеями творів у письмових листуванні і при особистих зустрічах під час відпусток Аркадія з військової служби.
Перше спільне творчість
Першим спільним творінням двох братів Стругацьких став науково-фантастичне оповідання «Ззовні», який вони пізніше переробили в повість. Ця розповідь опублікувало видання «Техніка – молоді» в 1958 році.
У 1959 році брати випустили свою першу книгу – «Країна багряних хмар». За чутками, цей твір було створено на спір з дружиною Аркадія – Оленою Іллівною. До 1957 році був підготовлений чернетку твору, але редакція надовго відклала публікацію. З цим твором пов’язані спільними персонажами інші твори: «Шлях на Амльтею», «Стажери» та оповідання з дебютного спільного збірника братів Стругацьких «Шість сірників». Так почався довгий цикл про фантастичному світі майбутнього, який отримав назву Світу Полудня. За визнанням авторів, вони б самі бажали жити в цьому всесвіті.
Багато десятиліть брати Стругацькі були кращими авторами радянської літературної фантастики. Їх багатогранні творіння відображали поступове становлення письменницької майстерності і світогляду авторів. Кожне написане твір братів ініціювало нові суперечки і тривалі дискусії. Не раз критики порівнювали світ Стругацьких з фантастичним світом майбутнього Івана Єфремова, який він описував в його знаменитому творі «Туманність Андромеди».
Розквіт
Перші твори братів відповідали всім рамками соцреалізму, але в той же час вони зберігали свої неповторні особливості: герої не були «схематичними» – вони були наділені індивідуальними рисами і характером, і при цьому залишалися гуманістами, інтелігентами і відважними дослідниками, які переслідують ідеї розвитку світу та науково-технічного прогресу. Крім того, їх героїв виділяє свій індивідуальний мову – цей нехитрий, але виразний прийом робив героїв живими й близькими читачеві. Такі персонажі досить вдало припали на період «відлиги» в СРСР, тим самим відбивши відчайдушну надію на краще майбутнє і технологічний прогрес в науці, а також на потепління в міжполітичних відносинах.
Особливо значущою книгою в ті часи стала повість братів Стругацьких «Полудень, XXII століття», успішно зобразила оптимістичну перспективу майбутнього людської раси, в якому живуть просвітлені і щасливі люди, інтелектуальні і хоробрі дослідники космічного простору, творчі особистості, натхненні життям.
Але вже в «Далекій Веселці» починають звучати напружені мотиви: катастрофа на віддаленій планеті, що сталася внаслідок експериментів вчених, підняла питання про моральному виборі людини, що знаходиться у важкій ситуації. Це вибір між двома поганими наслідками, один з яких ще гірше другого. У цьому ж творі брати Стругацькі піднімають і іншу проблему: як будуть жити в Світі Полудня ті, хто не вміє мислити творчо?
Зустрітися з власним минулим і подумати, чи можливо позбутися від палеоліту у свідомості», довелося персонажам повісті «Спроба до втечі», а після автори спантеличили цією проблемою і працівників Інституту експериментальної історії у творі «Важко бути богом». Також брати зачіпають актуальні питання сучасності, малюючи гротескну картину футуристичного споживчого соціуму в повісті «Хижі речі століття». Це твір стало першим у російській літературі антиутопією в утопії, що стало досить специфічно для радянської літератури.
Зіткнення з радянською цензурою
У 60-х брати пишуть і інші неординарні твори. Приміром, іскристе добродушним, але злободенним гумором твір братів Стругацьких «Понеділок починається в суботу» так сподобалося читачам, що незабаром вони написали продовження, яке назвали «Казка про Трійку», де гумор уже поступився місце прямий сатирі. Це твір виявився таким скандальним, що незабаром альманах «Ангара», де була опублікована «Казка», перестав випускатися, а сам розповідь надовго виявився недоступний для читачів. Таку ж долю чекала і повість «Равлик на схилі», в якій дія відбувається в Лісі і в Управлінні у справах Лісу: вся ситуація, описана в книзі, сильно нагадувала бюрократичну ситуацію в Управлінні. Радянська критика не розгледіла куди більш важливі думки про насування прогрес, який зносить з шляху все, що заважає йому мчати ще швидше.
«Друге нашестя марсіан: Записки розсудливої» також є сатиричним твором, яке не було зустрінута критиками добродушно. Навіть імена персонажів, запозичені у героїв грецьких легенд, не змогли завуалювати алюзію на актуальну зараз ситуацію. Автори ставлять серйозний питання про честь і особисту гідність людини і всього людства. Схожа тема звучить і в повісті «Готель «У Загиблого Альпініста»: чи готова людина до зустрічі з інопланетної расою? Це ж твір стало експериментом братів Стругацьких по змішуванню науково-фантастичного роману і детектива.
Підведення підсумків
З початком 70-х років Стругацькі повертаються до всесвіту Полудня і вигадують «Залюднений острів», «Хлопець з пекла» і «Малюк». Радянська цензура пильно стежила за творчістю братів. При підготовці до друку «Залюдненого острова» їм довелося внести понад 900 поправок, перш ніж в 1991 році твір було надруковано. У 70-х брати практично не випускали книжок.
Знаменита повість братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі» була надрукована в журналі, після чого цілих 8 років не з’являлася у книжкових виданнях. У повісті була озвучена тема Зони – території, де після Відвідування прибульців стали траплятися загадкові події, і сталкерів – сміливців, таємно залезающих на цю Зону. Вона отримала свій розвиток в кінофільмі Андрія Тарковського «Сталкер», який був знятий в 1979 році за сценарієм Стругацьких. Лише після реально сталася Чорнобильської катастрофи історія знайшла відображення в грі S. T. A. L. K. E. R., а також у численних творів за її мотивами. Тільки в 1980 році «Пікнік на узбіччі» брати Стругацькі включили в збірник «Непризначені зустрічі», але в скороченому форматі. Сувора цензура того часу не давала вільно зітхнути молодим авторам.
Головною темою творчості братів Стругацьких стала проблема вибору. Саме вона стала фундаментом для повісті «За мільярд років до кінця світу», де персонажі постали перед важким вибором між мирним життям з відмовою від власних принципів і переконань і загрозою смерті при спробі зберегти свою особистість. Тоді ж брати пишуть роман «Град приречений», де автори роблять спроби створити динамічну модель свідомості, типового для широких верств суспільства, а також простежити його долю на тлі мінливих соціальних реалій, досліджуючи його зміни. Герої цього роману, як і герої роману «Кульгава доля», наділені автобіографічними подробицями.
Пік творчої думки
Брати знову звертаються до Світу Полудня в романах «Жук у мурашнику», «Премія «Аеліта» та «Хвилі гасять вітер». Ці твори підвела остаточну риску під утопічною темою в творах Стругацьких. На їхню думку, технічний прогрес не в змозі принести людині щастя, якщо він не зможе відмовитися від своєї тваринної сутності, обтяженої злістю і агресією. Саме виховання здатне зробити з мавпи цієї Людини з великої літери – розумний і інтелектуальний підсумок людського розвитку, на думку братів Стругацьких. Тема росту над собою і виховання особистості звучить у романі «Обтяжені злом, або Сорок років потому».
Останньою спільною роботою Стругацьких стала п’єса «Жиди міста Пітера, або Невеселі розмови про свічках», яка стала своєрідним попередженням надміру завзятим оптимістичним сподіванням людини останнього часу.
Окремі твори
Аркадій паралельно з загальним творчістю писав і самостійно під псевдонімом С. Ярославцев. Серед таких творів є оповідання «Подробиці життя Микити Воронцова», бурлескна казка «Експедиція в пекло», повість «Диявол серед людей». У кожному творі Аркадія звучить тема неможливості змінити світ на краще.
Після смерті Аркадія в 1991 році Борис продовжує літературну творчість. Він бере псевдонім С. Вітіцкій і випускає романи «Безсилі світу цього» і «Пошук призначення, або Двадцять сьома теорема етики». Цими книгами він продовжує досліджувати явища майбутнього і вивчає ідеї впливу на навколишню реальність.
Інша діяльність
Крім написання книжок брати Стругацькі також пробували себе в сценаріях. За їх творами і з їх редакцією було поставлено декілька кінофільмів.
Також брати займалися перекладами з англійської романів Хола Клемента, а також Андре Нортон і Джона Уіндема. Для перекладацької діяльності вони брали псевдоніми С. Победин, С. Бережков, С. Витин. Крім того, Аркадій Стругацький перекладав оповідання Акутагави Рюноске з японської мови, а також Ному Хіросі, Кобо Абе, Сан’ютея Ентьо і Нацуме Сосекі. Не обійшов стороною переклад та середньовічний роман «Сказання про Есицунэ».
Борис не відставав від брата, також ведучи бурхливу діяльність: для повного зібрання їх спільних творів він підготував великі «Коментарі до пройденого», які пізніше були видані окремою книжкою. На офіційному сайті Стругацьких навіть було опубліковано відеоінтерв’ю, в якому Борис відповідає на більш ніж 7000 питань читачів і критиків. Брати були відкриті для діалогу зі своїм читачем.
Цікаві факти
- Шанувальники нерідко використовують абревіатуру «АБС», яка позначаємо імена Аркадія і Бориса Стругацьких. Воно використовується не тільки в усних спогадах братів, але навіть і в друкованих виданнях.
- На Соцконе в 1989 році була випущена купюра під назвою «Два Стругацьких». Незадовго до загибелі Аркадія на Волгаконе був представлений «Один Стругль».
- У Санкт-Петербурзі в 2014 році площі в Московському районі було дано ім’я Братів Стругацьких.
- Могил Стругацьких немає, оскільки за заповітом їхній прах після кремації було велено розвіяти над точно зазначеними місцями: Аркадій побажав, щоб його прах розвіяли над Рязанським шосе, а Борис побажав залишитися над Пулковської обсерваторії.
- У 2015 році ентузіасти планували створити музей в петербурзькій квартирі братів, але дискусії на той рахунок з владою Московського району все ще ведуться.
- Брати Стругацькі – єдині російські письменники, чиї твори називають за абревіатурами: наприклад, “Країна багряних хмар” – СБТ.
- Вираз “і їжаку зрозуміло” стало відомо саме завдяки Стругацьким, хоча його творцем був Маяковський Ст.. Поширення вираз отримало після повісті “Країна багряних хмар”, а пізніше – в радянських інтернатах, в яких набирали дітей в класи А, Б, В, Г, Д – тих, кому вчитися два роки, і Е, Ж, І – тих, кому один.
Так виглядає коротка біографія братів Стругацьких. Внесок братів у фантастичну літературу Радянського Союзу і Росії безмірний: майже весь свій вільний час вони присвячували творчості та роздумів. Кожне їх твір пронизаний тонким думкою і глибокими дослідженнями не тільки технологічних новинок, але і душевних перипетій людини.
