Дилетант – це хто такий? Походження, значення, синоніми, пропозиції і тлумачення

Дилетант – це погане слово, точніше, слово, під яким розуміється несхвальна оцінка людини. А адже спочатку виникло від хорошого дієслова. Що поробиш, люди з часом дурнеют не тільки зовні, але і внутрішньо. А якщо подібне відбувається з людьми, то чому цього ж самого не може статися зі словами і з мовою? Як завжди, напустили туману, але в цьому і сенс, якщо у п’яти перших реченнях про все розповісти, хто буде читати далі?

Походження

Так, чіпляючий текст не напише дилетант, це зрозуміло. Ми навіть можемо сказати, що не всякий сучасний російський письменник напише його. Хто великі майстри в цій справі, так це американці. Але тут нічого не поробиш, бо у них все це давно перетворилося в потік і технологію. А у нас, на жаль, з технологизацией процесу (причому абсолютно будь-якого) великі проблеми. Ми сподіваємося на талант і самородків. Однак пора перервати міркування, щоб розповісти про те, який же такий чудовий дієслово породив не найпрекрасніше слово.

За даними етимологічного словника, слово потрапило до нас в мову з італійської транзитом через німецький на початку XIX століття. Правда, є версія, що в той же час, але з французької. Але без італійського тут все одно ніяк не обійшлося. Подібне визначення є італійською, німецькою і латинською мовами. Так, ми ж найголовніше не сказали: італійське dilettarsi – «любити, насолоджуватися» стало прабатьком “дилетанта”. І знаєте, чого нас учить досвід об’єкта дослідження? Щоб стати фахівцем, мало любити те, чим ти займаєшся. А можна ще зовсім не любити, але при цьому непогано розбиратися. Ось такий життєвий парадокс.