Олександр Островський — драматург, чиє ім’я однаково шанується як поціновувачами літератури, так і аматорами театру. Він написав кілька десятків п’єс, у кожній з яких були витонченими штрихами майстерно розкриті психологічні портрети героїв. Найвідоміші твори класика на слуху у кожного дорослої людини — наприклад, «Безприданниця» і «Гроза».
Дитинство, початок творчості та визнання
Народився в 1823 році в родині купця, освіту здобув вдома. У дитинстві і юнацтві перебував під великим впливом батька — за його наполяганням відправився вчитися на юриста, та й потім довго працював клерком в судах, хоча душевній схильності до цього не мав. Головною справою життя Островського завжди була драматургія.
У 1849 році в світ вийшов його дебютний твір — «Свої люди — поквитаємось!». Дуже часто перші твори початківців знаходять холодний прийом у читацької аудиторії — однак це не відноситься до Островському. П’єса була відразу ж захоплено прийнята, хоча на «вищому рівні» її негайно заборонили до друку — імператор вважав, що твір Островського образливо для всього купецького класу. Заборона була знята тільки через кілька років — як і поліцейський нагляд за автором твору.
Миттєво ставши знаменитістю, Олександр Миколайович щільно спілкувався зі світилами тодішнього літературного товариства — Гоголем, Товстим, Тургенєвим та іншими, які дуже сприяли драматургу. Він друкував свої роботи в знаменитому «Современнике», через який проходили майже всі російські класики 19-го століття. Найвідоміші роботи — «Гроза» і «Безприданниця» — були написані класиком вже на схилі років.
Діяльність з реформування російського театру
Ім’я Островського дуже шанується в театральному середовищі. Це не дивно — саме він заснував артистичний гурток, з якого вийшло чимало акторів «нової школи», домігся значного поліпшення положення для артистів — в тому числі і фінансового. У середині 1880-х років він став відповідати за весь репертуар, виконуваний на сценах московських театрів.
По суті, сучасний театр, яким ми звикли його бачити, почався саме з Олександра Миколайовича. Він повністю перетворив художню школу, зробивши постановки більш природними, живими і захоплюючими, широко ввів до репертуару «життєві драми».
Крім театру і літератури, займався перекладами — останньою його роботою став переклад шекспірівської п’єси «Антоній і Клеопатра». Помер драматург в 1886 році.
