Початок 20 століття було неспокійним часом на політичній карті Європи. «Пороховим погребом» вважався Балканський півострів. На ньому зібралися греки і слов’янські народи, які прагнули здобути незалежність від Османської імперії. Маючи різні культурні та релігійні цінності, вони воювали між собою.
Основними ініціаторами Балканської війни стали Болгарія, Сербія, Греція. Вони заявили, що від турецького гніту необхідно врятувати близько восьми мільйонів людей, які сповідують християнство. Європа їх у цьому підтримала.
Передумови
Народи Балканського півострова розвивалися під владою Риму, а потім Візантії. У 15 столітті на їх територію почали проникати турки-османи. За кілька століть народи Балкан багато разів організовували повстання проти турецької імперії, але зазнавали поразки.
У 1911 році почалася Турецько-італійська війна. Османи програвали в ній, показавши світові свою слабкість. Але навіть у такому стані турецьке військо було сильніше армії кожної окремої балканської країни.
На стороні підкорених країн виступала Росія, яка прагнула послабити Туреччину. Вона підтримала формування військового союзу. Саме вона в Російсько-балканської війни (Російсько-турецької) відвоювала для Болгарії незалежність.
Балканський союз
Першими договір про співпрацю уклали Болгарія і Сербія. Сталося це на початку весни 1912 року. Потім Болгарія домовилася з Грецією. Пізніше до коаліції приєдналася Чорногорія. До кінця весни 1912 року завершилося формування альянсу.
Країни-союзниці планували розширити свої володіння після перемоги над Туреччиною. Щодо деяких земель вони не домовилися між собою.
Плани країн на землі, отримані в разі успішного проведення Балканської війни:
- Болгарія прагнула повернути собі всі землі, якими вона володіла в 12-14 столітті. Це відносилося до Македонії, Албанії, Фракії.
- Сербія бажала включити до складу до себе Албанію з Македонією.
- Греція претендувала на Македонії, Фракії.
- Чорногорія бажала отримати північну частину Албанії, південно-західні землі Сербії, портові міста Адріатики.
Союзники мали великі розбіжності між собою. Але спочатку їм потрібно було прибрати з дороги Туреччину. Єдиний сильний ворог згуртував їх, але тільки на час.
Перша війна
Чотири держави виступили проти Османської імперії 25.09.1912 року. Почалося все з масштабних наступу військ Балканського союзу. Була спроба укласти перемир’я, але вона провалилася. Прихильники перемир’я з боку Туреччини були вбиті в результаті державного перевороту. Війна відновилася.
На другому етапі серйозних битв не відбувалося, не рахуючи штурму Адріанополя. Війська Османської імперії були розгромлені. Завершилася Перша Балканська війна 17.05.1913 року підписанням Лондонського мирного договору.
Підсумки
В результаті Балканської війни Туреччина втрачала своїх територій в Європі, крім Константинополя з його околицями. Землі потрапляли під контроль країн-союзниць. Були проведені переговори, в результаті яких Албанія здобула незалежність.
Вирішити питання про розподіл отриманих в результаті мирного договору земель члени Балканського союзу повинні були самостійно, без втручання ззовні. Нездатність до прийняття компромісних рішень призвела до нової Балканської війни.
Друга війна
Міжсоюзницька війна почалася 29.06.1913 і завершилася 29.07.1913. Цей швидкоплинний збройний конфлікт називають ще Другої Балканської війни. Спровокували його дипломати Німеччини і Австро-Угорщини, щоб зруйнувати Балканський союз.
За територію Македонії у боротьбу вступила Болгарія. Вона напала на Грецію і Сербію без оголошення війни. Проти неї пішли Чорногорія, Сербія, Греція. Трохи пізніше Румунія направила на болгарську столицю своє трехсотпятидесятитысячное військо. Туреччина скористалася моментом і заволоділа Східною Фракією і Едірне. Болгарія програла і змушена була піти на перемир’я.
Підсумки
За мирним договором, який був підписаний в Бухаресті, Болгарія втрачала всі землі, отримані в ході Турецько-балканської війни і Південну Добруджу. Їй зберегли вихід в Егейське море.
За окремим договором між Болгарією та Османською імперією, який був підписаний у Стамбулі, Туреччина повертала собі частину Східної Фракії, Едірне.
Наслідки
За час обох воєн сталося кілька жорстоких боїв. У них була показана важливість артилерії, підготовчої оборони. Існує легенда, що після укладення миру в Бухаресті болгарський правитель Фердинанд Перший присягнувся помститися. Болгари під час першої війни з Туреччиною відчули свою перевагу. Вони не погоджувалися втрачати його. Країна почала зближення з Австро-Угорщиною і Німеччиною.
Сербія посилила свої позиції в світі, хоча і втратила підтримку Російської імперії. Її територія збільшилася до вісімдесяти семи кілометрів квадратних. Однак у неї все ще не було доступу до моря. Сербія прагнула анексувати північну частину Албанії. Це не влаштовувало Італії та Австро-Угорщини. Вони побоювалися посилення нової держави, яка здатна вплинути на розташування сил в Європі. До того ж у Австро-Угорщині були свої плани щодо деяких земель, які бажала отримати Сербія. Всередині балканської країни почали формуватися таємні військові угруповання, посилювався радикалізм. Це не сприяло мирному вирішенню питань про землю.
28.06.1914 року в Сараєво пролунав тріск револьверних пострілів. Вони вбили Франца Фердинанда, австрійського ерцгерцога. Це була та сама сірник, яка підпалила пороховий погріб. Через місяць вся Європа злетіла на повітря – почалася Перша світова.
