“Прокляті” люди
У світовій історії існують ще кілька випадків стосовно накладання анафеми.
У 1054 році відбувся Великий Розкол в історії християнства, що призвів до поділу на Римсько-католицьку і Православну Церкви. Легат папи Льва IX кардинал Гумберт і Константинопольський Патріарх Михайло Кируларий “відлучили один одного від церкви”. Подолання розколу не допомогло і зняття взаємних “проклять” через тисячоліття в 1964 році.
В 1521 році зрадили “анафемі” Мартіна Лютера Кінга за його критику розбещеності римо-католицького папства, сумніви в його непогрішність і ролі церкви у продажу індульгенцій.
У 1667 році РПЦ виклинали всіх старовірів, тобто тих, хто дотримувався старовинних церковних обрядів. Унікальним випадком в історії православ’я було визнання неправоти в цьому питанні панівної церкви і зняття заборон без покаяння самих старовірів в 1971!
За жорстокість, криваві розправи, знущання над невинними, попрання прав і законності Патріарх Тихон у 1918 році віддав анафемі більшовиків і їхніх лідерів. Посмертне відлучення і проголошення персонального прокляття Володимиру Леніну здійснив Архиерийский Собор РПЦ в 1970 році.
Є ще пара значень терміна:
