Що таке іконостас? При вході в храм, коли ми опиняємося в притворі, можна побачити високу перегородку, що приховує від нас вівтар, прикрашений іконами.
Іноді він знаходиться на деякому підвищенні, на солеї, на яку виходять священики і церковнослужителі. Перед нею в центральній частині стоять моляться під час служби.
Історія виникнення
Церковний іконостас створюється за встановленими канонами, які формувались і оновлювалися всю історію християнства.
Перші церкви влаштовувалися за зразком іудейських храмів. Сучасному вівтаря в них відповідало сакральне місце, куди заходили тільки первосвященики.
Попередником іконостасу, традиції оформлення якого остаточно сформувалися до 17 століття, є вівтарна перешкода. З її зовнішньої сторони молилися приходять до церкви віруючі, а з внутрішньої – священнослужителі. В древніх церквах вівтар відокремлювався Т-подібної або П-подібної перегородкою.
З 4 століття відомий спосіб облаштування вівтарної перешкоди у вигляді мідної сітки, як у храмі Гробу Господнього в Єрусалимі. Безліч подібних прикладів можна знайти також у церквах Вірменії, зведених не раніше 6 століття.
На Русі православні іконостаси спочатку теж мали вигляд вівтарних перегородок, але пізніше їх стали робити з більш доступного матеріалу – дерева. Їх прикрашали різьбленням і вставними іконами. Ікони собору 12-13 століття, побудованого у Володимиро-Суздалі, наприклад, зберігаються в Третьяковській галереї.
