Засуджена зло
Анафема – це (в широкому сенсі) щось або хтось, кого ненавидять або уникають. У своєму іншому основному трактуванні – формальне відлучення. Останнє значення, його церковний сенс, заснований на використанні Нового Завіту. У Старому Завіті анафема вказувала на те (живе чи неживе), що було освячено, або на те, що було засуджене як зло, або проклятий і відкладено для жертвопринесення.
Анафема”(у значенні “прокляття”), яку приписують папі Григорію XI, означало “підношення” або “нічого спеціального”, і походить від дієслова “пропонувати”. У Старому Заповіті йшлося як про об’єкти, присвячених особистого використання, так і про предмети, які підлягають знищенню в ім’я Господа, таких як вороги і їх зброю під час релігійних воєн. Оскільки зброя ворога вважалося нечистим, змістом стало “все, що присвячене злу” або “прокляття”. Спочатку суть анафеми полягала в відлучення від церкви нерозкаяного єретика. До VI століття літургійне значення знову стало означати формальне церковне прокляття, відлучення від церкви й осуд єретичних учень.
У 1526 році слово “анафема” вперше з’явилося в англійській мові і використовувалося в значенні “щось прокляте”. Через деякий час було прийнято значення “священний предмет”, але широкого використання не одержало.
