Ампліфікація – це термін, що має кілька визначень і у всіх випадках у нього абсолютно різна інтерпретація. Його застосовують у біології, літератури, риторики та психології. Найбільший інтерес представляє саме психологічна ампліфікація людини, але і в цьому випадку існує поділ поняття на ампліфікацію з К. Р. Юнгом і А. В. Запорожцю.
Перший вчений займався аналітичною сферою психології, приділяючи велику увагу снам і їх ролі у визначенні психічного стану пацієнта. Олександр Володимирович Запорожець – це спеціаліст дитячої психології. Згідно йому, ампліфікація – це щось інше, що має пряме відношення до нормального і природного процесу дорослішання людини. Що саме означає це поняття в його трактуванні, і як його вчення використовується в сучасної дитячої психології – дізнайтесь із статті.
Що таке ампліфікація взагалі?
Якщо відкинути психологію і пов’язану з нею трактування терміна, то ближче всього обговорюване поняття до економічної теорії та до людей, які застосовує її на практиці. У контексті економічної науки ампліфікація означає особливий принцип менеджменту, що дозволяє впливати на багатофакторну господарську систему з допомогою навіть незначних поштовхів і імпульсів. Вважається, що навіть слабкий вплив з боку може сильно похитнути економічна рівновага конкретної структури.
З точки зору молекулярної біології ампліфікація визначає процес «копіювання окремих частин генетичного коду. При цьому він може проходити штучно, при сприянні дій учених, але також існують прецеденти довільного розмноження генів, найчастіше відповідають за розвиток в організмі онкологічних патологій.
У літературі цим терміном характеризують стилістичні фігури, покликані посилити сприйняття тексту за допомогою повторення однорідних слів або їх поєднань, синонімів. Нерідко ампліфікація використовується в поезії. В риториці їй виділяють відразу два пояснення: зайве, невиправдане багатослівність і надмірно деталізована мова, спрямована на захист своєї точки зору.
Розширення меж дитячого свідомості
Психологи запозичили термін саме у шанувальників словесності, які розширювали межі пізнання досліджуваного предмета за допомогою домислів і припущень, що також не властиве представникам науки про психічної діяльності людини.
Запорожець вважав, що дитяча ампліфікація – це комплекс дій, спрямованих на розвиток власного потенціалу дитини. При цьому він розумів, що ресурси у малюків різної вікової категорії відрізняються, а тому з ними треба по-різному взаємодіяти. У його теорії сформульована думка про те, що дітей не можна підганяти в їх становленні, неприпустимо форсувати їх соціалізацію, дорослішання, розумовий, емоційний і особистісний ріст.
Потрібно створювати умови, що сприяють гармонійному розвитку маленької людини. Ідеальний метод ампліфікації – це вивчення світу через гру, а також пізнання навколишнього середовища з допомогою розширення культурного кругозору дитини, заохочення його спілкування з однолітками і дорослими.
Дорослим потрібно підтримувати природні процеси розвитку дітей, зменшувати тиск на їх психіку рясним потоком знань. Популярні в освітніх установах і у батьків методики раннього розвитку Запорожець вважав непосильними і примітивними, а також і непотрібними для дітей.
Противагу
Ампліфікація розвитку – це свого роду антонім іншого явища – акселерації, що представляє собою штучний вплив на дорослішання людини з нав’язуванням йому нетипових для нього норм і навичок. Дуже часто дорослі вкладають у поняття розвитку своїх нащадків їх якнайшвидше становлення в суспільстві. Діти повинні швидко збагатити свій багаж знань і вмінь, при цьому приділяється недостатня увага їх особистісних характеристик.
Багато навчальні програми ґрунтуються на принципах акселерації. Вони спрямовані на те, щоб навчити дитину чого-небудь в дуже спрощеній формі, доступній для його розуміння. При цьому не завжди враховується реальна готовність дітей отримувати такі знання і взагалі їх доцільність. Так, діти, маючи елементарні поняття про листі, математики та основ інформатики, не в змозі вирішувати навіть елементарні завдання по самообслуговуванню, вони не пристосовані до життя в суспільстві, не соціалізовані. А. В. Запорожець вважав, що акселерація, спрощуючи інтеграцію дітей у «доросле» життя, одночасно збіднює і спрощує багаж практичних знань та умінь дитини.
Світова практика
Ампліфікація – це поняття, яке в нашій державі не надто поширене на офіційному рівні, а за кордоном його взагалі не ототожнюють з дітьми. Тим не менш там його використовують на практиці. Як таке можливо?
У багатьох країнах система освіти спрямована на дітей самого раннього віку. Тобто, з трьох-чотирьох років малюки в обов’язковому порядку відвідують навчальні заклади, аналогічні російським дитячим садкам, хоча там їх називають школою. Однак методи підходу до малечі в такому ранньому віці за кордоном принципово відрізняються від того, що є нормою в Росії.
Всі заняття для дошкільнят відбуваються в ігровій формі, в класах в принципі відсутня гнітюча атрибутика традиційних для пострадянського простору предметів – незручних парт, закритих шаф, вчительського столу, що стоїть на зразок фортеці. Вчитель відкритий дітям, а діти – йому, і разом вони вчаться пізнавати світ за допомогою активного проведення часу. До шести-семи років хлопці з Великобританії, Фінляндії, Швеції, Японії та інших розвинених країн не осягають ази точних або гуманітарних наук, вони вчаться бути самостійними і впевненими в собі.
Вседозволеність або грамотне керівництво?
Скептики висміюють принцип ампліфікації, вважаючи, що діти, незайняті «корисними справами, пропускають ідеальний шанс вивести свій розвиток на якісно новий рівень. Так, дійсно, людина в перші роки життя запам’ятовує величезну кількість інформації, він здатний пристосовуватися до тих умов, які були б неприпустимими для його предків. Так відбувається, тому що психіка дитини дуже гнучка й податлива, але разом з тим необхідно розуміти, що діти уразливі і не можуть самі визначити межі своїх можливостей.
Батьки нерідко проектують на дітей свої власні думки, прагнення і бажання, роблячи їх навантаження нераціональними і непосильними. Дитяча ампліфікація – це те, на що повинні спиратися батьки і педагоги, намагаючись врівноважити права та обов’язки дітей різних вікових категорій і визначаючи загальний вектор їх розвитку.
Як займатися з дитиною за цим методом?
Запорожець, вивчаючи проблеми дитячої психології, вважав, що сучасне суспільство невиправдано спрощує інформацію, яка подається дитині, рафінує її. Дитячі програми розвитку різноманітні, якщо розглядати їх з точки зору кількості досліджуваних дисциплін, але при цьому всі вони уніфіковані і заточені за одним і тим же шаблонами.
Дитині необхідно створити такі умови, які допоможуть йому самому прийти до потрібних висновків і висновків, вибрати свій шлях вирішення тієї чи іншої проблеми. Згідно стандарту, ампліфікація передбачає розширення кругозору дітей, надання їй більших можливостей і перспектив для розвитку. Більше того, потрібно не віднімати у дитини дитинство, а дати йому повноцінно прожити кожен його етап, насолоджуючись усіма періодами. Запорожець відзначав, що у дитини кожного віку є свої базові психологічні потреби, які необхідно задовольнити, щоб уникнути проблем в майбутньому:
- діти від народження до року потребують батьківському теплі і постійної турботи;
- дітям старшого віку (1-3 роки) необхідно забезпечити спілкування з однолітками і організовувати їм ігри з простими предметами, заохочувати їх наслідувальні дії;
- дошкільнята вже можуть вивчати світ за допомогою сюжетно-рольових ігор і доступні для їх розуміння занять (образотворче мистецтво у всіх його проявах).
На кожному етапі дорослішання дитині потрібно запропонувати якомога більше варіантів для самореалізації.
Роль дошкільних установ в процесі дитячої ампліфікації
Останні роки наочно продемонстрували хаос у державній системі освіти: діти йдуть в школу, будучи морально не готові до цього, на них покладаються непосильні навантаження, а система позашкільного дозвілля не спрямована на зниження фізичного, емоційного і психологічного напруження дітей. Схожу ситуацію можна спостерігати і в дитячих садках: педагоги яких працюють не на розвиток дітей, а на виконання нормативів та приписів.
Однак останнім часом у суспільстві все гостріше постає питання про перегляд існуючих принципів освіти. Головним чином фахівців і батьків хвилює проблема оптимізації навантажень для дітей і більша орієнтація на реальні психофізичні можливості дитини в окремо взятому віковому періоді, а не на його потенційні розумові здібності.
