Голос — візитка
У своєму першому фільмі – романтичній драмі Михайла Калатозова «Невідправлене лист» – Ліванов Василь Борисович грає одну з головних ролей — геолога Андрія. Саме в цей період свого життя він отримує свій унікальний тембр голосу. Режисер пропонує для більшої достовірності історії озвучувати всі зимові сцени картини на вулиці. У той час погода була більш ніж холодна, стояли 40-градусні морози. Акторам доводилося перекрикувати сильні пориви вітру. Ліванов в один день зірвав голос. Тоді для нього це було неприємно, але саме цей голос став згодом його візитною карткою, як актора.
Після закінчення зйомок режисер Райзман порадив йому йти з театру, якщо там у початківця актора немає великої зайнятості. Юлій Якович виявився прав: роботи в кіно у Ліванова було предостатньо.
Все нові і нові фільми…
Після дебюту Василь Ліванов (біографія цього актора і зараз не перестає цікавити глядачів різних вікових категорій) був затверджений на головну роль у драмі, знятої з повісті Короленко «Сліпий музикант». Він блискуче зіграв музиканта, закохавши в себе радянських дівчат. Актор зумів створити надзвичайно проникливо образ молодої людини з його радощами і бідами. Дивлячись на екран, неможливо було розділити Ліванова і його персонаж. Все здавалося єдиним цілим, щирим і справжнім.
Це картина стала єдиною, в якій Василь знявся разом зі своїм батьком Борисом Лівановим.
З цього моменту талановитого молодого людини навперебій запрошували на головні ролі. Він грав професора Йоганнеса Вернера в науково-фантастичному фільмі «Суд божевільних», молодого медика у «Колег», хірурга в «Зеленому вогнику». Так вже сталося, що лікарів він потім грав багато разів.
