Дитячі роки
19 липня 1935 року в акторській родині з’явився на світ хлопчик, якого назвали Васенькой. Його тато — Борис Ліванов — був актором кіно і театру, причому, однаково гарний був і на театральних підмостках, і перед кінокамерою. Він чудово режисирував кінопроекти і був одним з найбільш знаменитих людей тих років.
Мама — Євген Казимирівна — мала польське походження. Жінкою вона була дуже красивою. Мама писала чудові картини. Кілька з них і зараз можна побачити в різних художніх галереях Росії і закордонних країнах.
Становлення майбутнього актора зазнавало впливу не тільки батьків та інших родичів, але і багато відомих творчих діячів, що жили в той час. Маленький Василько слухав кожної мови Довженка, Кончаловського, Черкасова, Пастернака… Тоді він ще не думав про те, ким він стане, коли виросте. Тому хлопчик займався всім потроху.
«Ким я хочу стати?»
У дитинстві він часто бачив себе справжнім героєм, здійснюють один за іншим відважні подвиги. Мріяв про те, що прославить себе, ставши приборкувачем диких звірів або навіть мандрівником.
Крім звичайної школи Василь Ліванов займався в художній, де виявив себе дуже талановитим починаючим художником. Після отримання атестата він навіть не замислюється, куди вступати, тому направляється в училище імені Сурікова. Але тяга до акторства дала про себе знати. Після першого курсу Василь вирішує змінити своє життя. Забравши документи, він приходить в Тріску.
З цього моменту він практично весь час присвячує творчості, часом, забуваючи про те, що треба пообідати або виспатися. Після закінчення інституту його запрошують в трупу Вахтанговського театру. Але в цих знаменитих стінах він пропрацював зовсім небагато. Саме на цей період припав його кінодебют.
