Метаморфоза терміна
В середині ХХ століття з’явилися маленькі літачки, покликані здійснювати рейси на короткі дистанції (250-300 кілометрів) з невеликою кількістю пасажирів на борту (10-20 чоловік). Вантажного відсіку в таких легких машинах просто не було. Багаж пасажири розміщували прямо в салоні. Що це таке – аеробус 60-х? Це був воістину «повітряний автобус». Він здійснював по дорозі масу зупинок-приземлень. Пасажири приходили з усім багажем і розміщували його, де доведеться. Іноді великі валізи просто складували в хвостовій частині літака. Та що говорити: в деяких аеробуси навіть квитки продавали вже в салоні. І, звичайно ж, як і у наземних автобусах, на таких рейсах пасажирів не годували і не поїли. До слова сказати, умови на борту були самі спартанські. Але пасажири не скаржилися. Адже весь рейс між зупинками тривав максимум годину. Але машина не набирала висоту, тому пасажири страждали від турбулентності… Зовсім як в приміському автобусі, який їде по грунтовій дорозі серед вибоїн.
