Початок військової кар’єри
В 1754 році Суворов отримує чин поручика. Протягом наступних двох років він буде служити Ингерманландском піхотному полку, а з 1756-го по 1758-й – у Військовій колегії. З короткої біографії полководця Олександра Суворова відомо, що свій перший бойовий досвід він придбав під час Семирічної війни (1756-1763). У самому її початку він служив в тилу і мав чин обер-провиантмейстера. Трохи пізніше він отримав звання майора, а потім і прем’єр-майора. Ця служба дала йому знання про принципи постачання і організації різних тилових підрозділів діючої російської армії.
У 1758 році він стає комендантом Мемеля. Перша бойова сутичка у військовій біографії Олександра Суворова сталася в 1759 році, 14 (25) липня. Тоді він на чолі ескадрони драгунів атакував ворога і звернув його у втечу. Незабаром він отримує призначення в дивізію Ст. Ст. Фермора, де служить на посаді чергового офіцера. У тому ж році 1 (13) серпня він взяв участь у битві, що сталася під Кунерсдорфом, а в 1760-му – у взятті Берліна.
Кар’єра Суворова стрімко йшла в гору. У 1761 році він вже був командиром то драгунських, то гусарських, то козацьких загонів, мета яких полягала прикриття відходу російських військ і нападі на прусські формування. Під час боїв з ворогом Олександр Васильович зумів проявити себе як талановитий і сміливий партизанів, а також прекрасний кавалерист. Під час Семирічної війни він прийняв участь в боях у Бирштайна і Ландсберга, у сіл Наугарта, Келец і Вейсентин, а також у захопленні Гольнау. Крім того, його загін посприяв осадному корпусу під командуванням генерал-фельдмаршала П. А. Румянцева, взяв Кольберг.
