Перші великі перемоги і нагороди
У травні 1769 року А. В. Суворов вирушає до Польщі, де приймає участь у війні проти Баварської армії конфедерації. У цій кампанії він вперше застосував свій бойовий досвід, отриманий ним раніше. Прийнявши командування бригадою, він зі своїми солдатами постійно переміщувався по території Польщі і атакував підрозділу конфедератів. За успішні військові дії Олександр Васильович в січні 1770 року був підвищений у званні і став генерал-майором. Трохи пізніше за цілу низку перемог над ворогом йому була вручена перша нагорода – орден Святої Анни.
При переправі через річку Віслу Суворов не втримався в сідлі і впав, розбивши собі грудну клітку про понтон, після чого протягом декількох місяців проходив лікування. Навесні 1771-го він вже був в строю, а в травні здобув перемогу, звернувши у втечу війська французького генерала Дюмурье. Але, мабуть, найбільш видатні досягнення Суворова – розгром корпусу гетьмана Огінського при Столовичах у вересні того ж року, коли в бою брало участь 900 російських військових і 5 тис. ворожих солдатів. Тоді втрати з боку перших склали 80 чол. вбитими, а друге – до 1 000. Також суворовці захопили в полон близько 700 осіб, 30 з яких були обер – і штаб-офіцерами.
Остання гучна перемога Олександра Васильовича в цій польській кампанії – це облога Краківського замку, захопленого військами французького підполковника К. Г. де Шуазі. Вона тривала без малого три місяці і завершилася капітуляцією гарнізону в квітні 1772-го. Катерина II, бажаючи нагородити воєначальника за успішну операцію, подарувала йому 1 000 червінців, а в серпні того ж року йому вручили третю ступінь (обійшовши четверту) самого шанованого російського ордена Святого Георгія. Варто відзначити, що дії полководця Олександра Суворова справили великий вплив на успішний результат цієї військової кампанії, яка призвела до розділу польської держави.
