Що таке грамота? Всі значення слова

Загрузка...

Нижче ми розповімо про те, що таке «грамота», про тонкощі вживання в російській мові цього слова. Наведемо фразеологічні звороти, в які він входить, про історію їх появи в мові. Наведемо приклади прислів’їв і приказок з цим словом.

Грамота як документ

Вважається, що слово «грамота» сталося від грецького grammata і з’явилося в нашій мові давно — ще під час початку встановлення відносин з Грецією. До XV століття значення слова «грамота» розумілося наступним чином: так називали будь-який письмовий документ, скажімо, царські або князівські укази, чолобитні, листи, заповіти та ін Поряд з «грамотами» були употребимы слова «грамотки» і «грамотицы».

Зміст грамот в Стародавній Русі найчастіше визначалося прикметником, яке приєднувалося до речі: жалувані, безсудні, благословенні (благословительные), світові, отписные, купчі тощо

Грамоти писалися на пергаменті, по його довжині або ширині. Потім той згортали сувоєм. Грамоти могли бути лубовими, берестяними і написаними на дошці. Деколи їх писали на папері, виготовленої з льону і пеньки — ганчір’яної папері.

Текст документа вписували в листи, подклеенные один до іншого — так оформлялися «сувої-стовпці». Їх також згортали трубкою і зберігали разом з розповсюдилися пізніше записниками й книжками.

У часи СРСР особливо популярні були почесні та похвальні грамоти. У сучасному світі значення слова «грамота» поширилося і на вірчі документи, які видаються послу для його акредитації в іноземній державі. Втім, різні види вірчих грамот були відомі ще у Візантії.

Читання, лист і не тільки

Що таке «грамота»? Слово це побутує і в значенні «читання», «лист», тобто вміння людини розбирати текст і самостійно викладати свої думки в письмовій формі. Ці навички передбачають не лише знання російського алфавіту, але і основ граматики.

Дивіться також:  Історія Стародавнього Риму: початок, правителі, досягнення, розквіт і падіння

Проте в давнину досить було лише вміти читати, щоб бути грамотним. Про таку людину говорили: «Він знає грамоти». Але безграмотність ліквідували давним-давно, обов’язковим стало отримання середньої освіти. Тим, що людина вміє читати і писати, нині нікого не здивуєш.

Пізніше будь-якого, освоїв ази чого-небудь, стали називати «грамотним». Наприклад, у радянський час від громадян вимагали політичної грамотності, в музичній школі давали основи музичної грамоти і ін.

Визначення «грамотний» іноді вживається і в характеристиці осіб з наявністю високої кваліфікації в якій-небудь області. Кажуть: «грамотний юрист», «грамотний лікар» або взагалі «грамотний спеціаліст».

Наостанок зауважимо, що іменник у цьому значенні може вживатися тільки в однині.

Нюанси вживання

«Грамота» — словникове слово. Правильність його написання необхідно запам’ятати.

Зверніть увагу на такий нюанс вживання цього слова в старовину. Дієслово «знати» в старослов’янській мові особливим чином керував іменником у давальному відмінку, звідси такі старовинні вирази, як «знати співу», «знати мови» та ін

Ось, наприклад, показання одного з селян, знайдені дослідниками в архівних матеріалах допитів:

Грамоті читати знаю, а писати скорописом не вмію і тому не учивался.

Сьогодні після дієслів «знати», «розуміти» і подібних уживають іменник лише в знахідному відмінку, наприклад: «знати свою роботу».

У сучасному слововживанні «грамотним» іноді характеризують людину в іронічному сенсі, з відтінком зневаги або глузування. Як правило, так говорять про те, хто не лізе за словом у кишеню, вміє постояти за себе. Наприклад, у п’єсі «Про Федота-стрільця, удалого молодца» Леоніда Філатова Генерал так характеризує Федота:

Тут у нас один стрілець —

Дуже грамотний, стервец!..

Навпаки, про малограмотном кажуть, що він, мовляв, недостатньо навчений, «грамотешки» («грамотейки») в нього бракує.

Дивіться також:  Гастроскопія під наркозом: підготовка, як роблять, відгуки пацієнтів

Прислів’я та приказки зі словом «грамота»

Володимир Іванович Даль у своєму словнику подає безліч прислів’їв і приказок, які допомагають зрозуміти, що таке «грамота», що відображають весь спектр значень цього слова. Дивіться, наприклад:

Живи в тиші, а до нас граматки пиши.

Або:

Грамоті вчитися завжди стане у пригоді.

Або:

Грамота тверда, та мова шепеляв.

Зверніть увагу, що у Даля слово пишеться, в двох варіантах: і через «о», і через «а»: «грамата» і «грамота» — на відміну від прийнятого у сучасній мові тільки другого, «грамота».

Фразеологізми з «грамотою»

Існує кілька стійких зворотів російської мови, в які входить слово «грамота».

Зокрема, «фількіною грамотою» в наші дні презирливо називається документ, складений з великою кількістю помилок, не має жодної юридичної сили.

Вважається, що цей фразеологізм почав ходіння з часів царя Івана Грозного. Російський государ так іменував послання від Московського митрополита Філіпа II. Усвідомлюючи, що його зусилля марні, той писав цареві послання, сподіваючись переконати його припинити терор і кровопролиття.

А ось що таке «китайська грамота». Так говорять про щось дуже мудрований для розуміння, якомусь незрозумілому тексті, документі.

Історія виникнення цієї ідіоми така. Перша російська місія в Китай була організована в 1618 році Тобольським воєводою князя Куракіна В. С. Послано було 12 чоловік на чолі з учителем Іваном Петлиным. Однак з-за того, що гості не привезли з собою подарунки, меркантильний імператор Чжу Їцзюнь (Ваньлі) так і не побажав прийняти їх, наказавши лише передати російському цареві офіційно складене дозвіл торгувати в Китаї. Дипломатичні відносини пропонувалося вести шляхом листування.

Цей Документ протягом багатьох років залишалася непереведенным — так і виник вираз «китайська грамота».

Дивіться також:  Генрі Кавілл: фото актора, біографія, фільмографія, особисте життя і цікаві факти

Ми розповіли про те, що значить «грамота».