Нюанси вживання
“Грамота” – словникове слово. Правильність його написання необхідно запам’ятати.
Зверніть увагу на такий нюанс вживання цього слова в старовину. Дієслово “знати” в старослов’янській мові особливим чином керував іменником у давальному відмінку, звідси такі старовинні вирази, як “знати співу”, “знати мови” та ін
Ось, наприклад, показання одного з селян, знайдені дослідниками в архівних матеріалах допитів:
Грамоті читати знаю, а писати скорописом не вмію і тому не учивался.
Сьогодні після дієслів “знати”, “розуміти” і подібних уживають іменник лише в знахідному відмінку, наприклад: “знати свою роботу”.
У сучасному слововживанні “грамотним” іноді характеризують людину в іронічному сенсі, з відтінком зневаги або глузування. Як правило, так говорять про те, хто не лізе за словом у кишеню, вміє постояти за себе. Наприклад, у п’єсі “Про Федота-стрільця, удалого молодца” Леоніда Філатова Генерал так характеризує Федота:
Тут у нас один стрілець –
Дуже грамотний, стервец!..
Навпаки, про малограмотном кажуть, що він, мовляв, недостатньо навчений, “грамотешки” (“грамотейки”) в нього бракує.
