Михайло Саакашвілі: біографія, національність, батьки, подробиці особистого життя

Біографія Михайла Саакашвілі сьогодні викликає особливий інтерес у зв’язку з його неординарною політичною діяльністю. Він є одним з найбільш обговорюваних високопоставлених чиновників не тільки в країнах Центральної і Східної Європи, але і всього світу. Причиною чергової хвилі цікавості до особистості та біографії Саакашвілі послужило його поява і активне втручання у внутрішньополітичні справи України. Буквально за три роки колишній грузинський лідер встиг побувати радником президента цієї країни і губернатором однієї з адміністративно-територіальних одиниць.

Батьки і питання етнічного походження

Народився політик в Тбілісі 21 грудня 1967 року. Один із спірних пунктів біографії – національність Михайла Саакашвілі. Експерти не сумніваються: його родове прізвище має явно вірменські коріння, і у своїй первісній версії звучала як Саакян. Однак офіційних підтверджень зв’язку з вірменської національності в біографії Саакашвілі не знайшлося. Та й сам Михайло Николозович впевнено заявляє про відсутність спорідненості з народом сусіднього недружньої держави.

Незважаючи на самоідентифікацію екс-президента Грузії, заявляє про себе як про представника мингрельской народності, дискусії ведуться і з приводу національності батьків Саакашвілі. Про біографії його матері (Гіулі Аласанія), дівоче прізвище якої також вірменського походження, в Мережі практично немає відомостей. Відомо лише, що бабуся маленького Міхо була туркеня, а її чоловік працював в грузинському НКВС при Лаврентія Берії.

Батько колишнього глави Грузії Ніколоз Саакашвілі, покинув сім’ю за кілька місяців до появи Михайла на світло і незабаром одружився на іншій жінці. Він мав медичну освіту і працював за фахом. Мати політика – професор, доктор історичних наук, є представницею грузинської наукової інтелігенції. Будучи дитиною, маленький Міша затаїв образу на батька після розлучення батьків.

В біографії Михайла Саакашвілі про національність його предків свідчить один цікавий факт. Дід політика по батьківській лінії (до речі, теж Михайло) ніколи не приховував свого вірменського походження і зізнавався, що змінив прізвище Сааков на Саакашвілі тільки для того, щоб заснувати медичний університет і зайняти ректорську посаду в ньому. Таким чином, заперечуючи своє справжнє етнічне походження, Михайло Николозович заперечує свого діда і батька, справжнє ім’я якого, за деякими даними, – Николаес Сааков.

Одного разу одному з українських видань грузинський екс-президент поскаржився на те, що його батькові нібито перекручують, так як в паспорті зазначено по батькові Миколайович, а не Николозович. «Я ніколи в дитинстві не був Николозовичем, якщо хтось використовував по батькові, то це було завжди Миколайович», — цитата Саакашвілі. Біографія і національність чиновника, прослывшего політичним авантюристом, дійсно викликає чимало суперечок серед експертів.

Дитинство Саакашвілі

Рідний батько долею сина ніколи не цікавився. Через деякий час мати Михайла вийшла заміж за вченого-фізіолога Зураба Кометіані. Незважаючи на значну різницю у віці (вітчим був старше матері на 12 років), відносини між подружжям склалися благополучно. Зураб Кометіані брав безпосередню участь у вихованні майбутнього політика, але і з вітчимом довірчих відносин у Михайла не склалося. Назвати чоловіка «татом» хлопчик так і не зміг. В сім’ї Міхо росла єдиною дитиною, при цьому у нього є єдинокровні брати-Давид і Георгій, що з’явилися на світ у другому шлюбі батька.

Крім батьків, біографії Саакашвілі зіграв важливу роль Тимур Аласанія. Рідний дядько по материнській лінії побудував кар’єру в структурах радянського КДБ, також займався дипломатією при ООН. Забігаючи трохи наперед, варто зазначити, що саме його зв’язки допомогли Михайлу надалі отримати освіту і піти від кримінальної відповідальності. Але про це трохи пізніше.

Шкільні роки

Зростав майбутній політик в старому, але чи не самому престижному районі грузинської столиці. В біографії Михайла Саакашвілі часто згадується про його лінгвістичних здібностях, які, на думку багатьох, передалися їй від матері. У широких колах про неї знають як про прекрасного фахівця з історії Грузії епохи Середньовіччя. Гіулі Аласанія відмінно володіє турецькою мовою. Половина її робіт – це переклади та редакційні коментарі тюркомовних джерел.

Якщо однолітки стрибали по деревах і грали з м’ячем, Михайло з дитинства просиджував з книгами добу безперервно. Спочатку вивчив англійську і французьку, зараз досить вільно володіє українською та іспанською мовами, вільно говорить російською. В юні роки майбутній чиновник захоплювався музикою, плаванням, відвідував баскетбольні секції, продовжуючи при цьому вивчати свої іншомовні навички. У старших класах Михайла висунули заступники секретаря комсомольського комітету тбіліської школи, яку він закінчив з золотою медаллю в 1984 році.

Дивіться також:  Красиві висловлювання про жінок

Вища освіта в Києві

Коли в сім’ї піднявся питання про отримання вищої освіти, втрутився дядько Тимур. В біографії Михайла Николозовича Саакашвілі його ім’я з’явиться ще не один раз. У ті часи (80-ті роки минулого століття) грузини вважали розквітом виробництва та оптової торгівлі. З закавказької Джорджії до Москви літаками возили квіти на продаж. По тим часам фінансовий оборот був просто колосальним, а питаннями логістики та організації транспортних перевезень займався як раз Тимур Аласанія. Його широкі зв’язки і підприємницька пронырливая жилка стали ключем до отримання величезних прибутків. Тому влаштувати племінника в найпрестижніший український Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Шевченка Т. йому не склало великої праці. До речі, в дипломатичному відомстві України у нього було чимало друзів і знайомих.

Вступ у цей навчальний заклад став важливим етапом у біографії Саакашвілі. По провінційним мірками, Інститут міжнародних відносин у Києві був межею мрій для багатьох випускників. Але все ж для Міністерства закордонних справ СРСР професійних дипломатів готував МДІМВ і МГУ. Українці ж випускали переважно перекладачів, тобто кваліфіковані технічні кадри. Завдяки дядиным зв’язків Михайло отримав цільове направлення в Київ від грузинського Міністерства закордонних справ. Потрапити в це навчальний заклад «з вулиці» було неможливо: кандидатури абітурієнтів погоджувалися на рівні райкому та міськкому партії.

Саакашвілі вчинив. Володарі золотої медалі мали можливість скласти тільки один іспит з профільного предмета. Міхо, як відмінник, автоматично був зарахований після отриманої «п’ятірки».

Роль Тимура Аласанія в життя політика

У біографії Саакашвілі дядько Тимур – дуже впливова фігура. Втім, він грає роль не тільки в житті племінника, але і всієї грузинської політики. Після дипломатичної служби Мзс на початку 90-х Аласанія успішно перейшов на роботу в Сполучені Штати. Свою американську кар’єрну драбину дядько Тимур почав осягати з посади дрібного клерка в Комітеті з роззброєння ООН. На сьогоднішній день він займає важливу посаду старшого радника секретаріату ООН. Тимур Аласанія в даний час вважається одним з провідних фахівців з питань логістики та транспортного транзиту.

Забігаючи вперед, варто відзначити, що після закінчення київського вузу той знову допоміг племіннику з навчанням у Штатах і подальшим працевлаштуванням в Нью-Йорку. Фінансової підтримки юнак не знав обмежень, засобами до існування родич щедро постачав. Михайло, на відміну від більшості студентів, жив не в гуртожитку, а на зйомних квартирах у презентабельних районах міста. Допомагає дядько Тимур племіннику і донині, залишаючись неформальним лобістом інтересів.

Гучний скандал в молодості

Є й темні плями в біографії Михайла Саакашвілі. З особистим життям вони анітрохи не пов’язані. Посудіть самі: Інститут міжнародних відносин при КНУ ім. Т. Р. Шевченко-майбутній політик надійшов відразу після закінчення школи, в 1984 році. Термін навчання в цьому вузі «стандартний», становить 5 років. Однак навчання у Києві Михайло закінчив лише у 1992 році. Напрошується цілком логічне запитання про те, чим займався Саакашвілі ще три роки?

Сам політик дає досить туманні й розпливчасті відповіді на це питання. Виявляється, на першому курсі навчання в Києві Міхо виключили з комсомолу. Цей факт він і не заперечує. Правда, Саакашвілі запевняє, що причиною цьому послужило його участь в якомусь антикомуністичному русі та розповсюдження дисидентської літератури. Насправді ж, проблеми тоді ще юного Саакашвілі не мали під собою політичних підстав. Якби причиною скандалу і позбавлення червоної книжки члена ВЛКСМ була капіталістична пропаганда, все обійшлося б набагато серйозніше. Виключення з вузу було б неминучим.

Закінчивши в 1984 році школу, майбутній президент, разом з приятелями зайнялися тиражуванням німецьких фільмів для дорослих, а потім почали залучати до зйомок місцевих дівчат. Всі відеоплівки були вилучені. В одній з них була знята відверта сцена за участю неповнолітньої подружки Міхо. Рятуючи сина від кримінальної розправи, Гіулі Аласанія відправила Михайла в Київ, де, як було описано вище, рідний дядько допоміг зі вступом.

Дивіться також:  Що таке коефіцієнт?

Армійська служба

Однак і в Києві авантюрист не збирався одружуватися. Ні, порнографією він більше не захоплювався, але перед однокурсниками всі себе нахабно і норовисто. Коли в інститут прийшла папір, в якій докладно описували всю історію порно-скандал у Грузії (анонімний лист в інститут надіслала сім’я однією з зганьблені грузинських дівчат), йому нічого не залишалося, як прийняти рішення про термінову службу. Армія, як сподівався Михайло, повинна була змити з нього ганьбу, після чого він зміг відновитися у лавах ВЛКСМ. В іншому випадку, на його дипломатичній кар’єрі можна було б поставити жирний хрест.

На щастя Міхо, в інституті була військова кафедра. Пізнати всі позови армійської служби і солдатських буднів йому так і не довелося. До перекладачам тут було добре відношення, тому новобранців навіть не голили. Як будь-який навчальний заклад, випускало працівників для державної служби за кордоном, Київський ІМО був у підпорядкуванні КДБ. Відповідно, служити Михайла відправили за відомчою профілем – у прикордонні війська КДБ СРСР.

Через роки, вже прийшовши до влади, Саакашвілі з’явився на одному з засідань грузинського уряду в камуфляжній військово-польовій формі і демонстративно підняв питання про необхідність проходження місячних військових зборів для міністрів, не служили в армії. Перед камерами журналістів та фотооб’єктивами Міхо нагадав і про свою «героїчну» добровільної військової кар’єрі. Саакашвілі не лукавив і справді пишався собою, адже він дійсно носив зелену кашкет і погони прикордонників, будучи писарем у штабі одного з прикордонних загонів на настільки полюбилася йому Україні. Михайло виступав у прикордонній самодіяльності, малював стінгазети, оформляв дембельські альбоми і займався іншими справами, в яких міг стати в пригоді його красивий почерк з властивими для грузинського прописного алфавіту завитками і вензелями. Після відновлення в комсомолі активно брав участь у житті комсорга: засідав у комітетах, займався висвітленням політінформації.

Навчання за кордоном

Незабаром борг Батьківщині був відданий в повній мірі, і служба підійшла до кінця. Реабілітувавшись і змужнівши після армії, Саакашвілі повернувся в пенати рідного вузу і продовжив навчання в КІМО. У 1992 році Міхо отримав червоний диплом.

Після завершення навчання в Києві Саакашвілі ухвалив рішення про повернення в Грузію, де йому була запропонована посада юриста-консультанта в Держкомітеті по захисту прав людини. Через деякий час молодий чиновник отримав грант і відправився в страсбурзький Міжнародний інститут прав людини. Як стипендіата від Держдепартаменту США Саакашвілі був направлений на навчання в Нью-Йорк – про цей період в біографії вже було згадано коротко. Там же через рік Саакашвілі отримав ступінь магістра права, після чого Михайло проходив навчання в Університеті Джорджа Вашингтона, стажувався у Флоренції і в Гаазької академії міжнародного права. До того як стати ватажком грузинського народу, він працював у дослідницькому інституті прав людини в Осло, а також в приватній нью-йоркській компанії Patterson, Belknap, Webb & Tyler. Фірма займалася правовим супроводом нафтогазових проектів з партнерами з країн СНД.

Дружина політика

Особисте життя в біографії Саакашвілі займає далеко не останнє місце. Зі своєю дружиною Михайло Николозович познайомився у Франції у 1993 році. Розкладати по поличках біографію дружини Саакашвілі ми, зрозуміло, не станемо, але все ж звернемо увагу на найцікавіші факти звідти.

Сандра Рулофс Рулофс народилася 23 грудня 1968 року. Дружина грузинського політика за походженням фламандка. Зараз вона має два громадянства — Нідерландів і України.

У біографії дружини Михайла Саакашвілі, за версією деяких європейських видавництв, є епізод, який сама вона вважає за краще не коментувати. Нібито дружина екс-президента задовго до знайомства з ним знімалася в ряді норвезьких порноизданий. Втім, дана інформація заснована на чутках і домислах, а тому вірити їй чи ні, кожен вирішує для себе сам. Рулофс вільно володіє кількома мовами: французькою, іспанською, голландською, німецькою, англійською, грузинською і російською.

Цікаво, що вперше дівчина відвідала Грузію не в статусі нареченої або дружини Саакашвілі. Біографія Сандри Рулофс розповідає про її співпрацю з Червоним Хрестом і виконання низки гуманітарних місій спільно з цією благодійною організацією. Влітку 1992 року вона привезла більше 20 кг насіння декоративних садових рослин з Голландії.

Дивіться також:  Гіпофізарний нанізм: причини, симптоми, діагностика і лікування

Серед офіційних фактів з біографії дружини Саакашвілі варто відзначити навчання в Страсбурзі. До речі, тут подружжя і познайомилися. У Міжнародному інституті прав людини Михайло проходив стажування, а Сандра приїхала на курси незадовго до планованого від’їзду в Сомалі. Знайомлячись, майбутній чоловік тоді сказав: «Я з Джорджії, але не тієї, що в США». За спогадами Сандри, Михайло здався їй елегантним і гідним молодим людиною, тому вони сподобалися один одному з першого погляду.

До речі, в Сомалі Рулофс так і не поїхала. Захищати права людини вона відправилася в Нью-Йорк. У Штатах дівчина успішно влаштувалася в Колумбійський університет, поєднуючи професійну діяльність з роботою в голландській юридичною фірмою. В Америці якраз і стала Сандра дружиною Саакашвілі. У біографії екс-президента сказано, що весілля з розмахом відсвяткували в Тбілісі.

У 1995 році в сім’ї народився первісток Едуард, а через рік подружжя Саакашвілі повернулася в Грузію на запрошення Зураба Жванії. У цей же період Михайло був обраний депутатом правлячої партії, що підтримує політику чинного лідера країни Едуарда Шеварднадзе. Сандра Рулофс працювала в Червоному Хресті і консульство Нідерландів, писала статті і працювала кореспондентом, висвітлюючи на весь світ голландські і грузинські новини, соціально-політичні та гострі економічні питання.

Цікаво, що дружина Саакашвілі, як вже було зазначено, була поліглотом. Рідну мову свого чоловіка (у тому числі і мінгрельській діалект) вона вивчила в стислі терміни, ніж, судячи з усього, і підкорила грузинський народ. Сентиментальні і в той же час емоційні, пристрасні грузини полюбили її, називаючи «голландської розою». Ця квітка став справжнім символом держави в період правління Саакашвілі. За розповідями, багато плакали, коли слухали виступи Сандри по телевізору, особливо, коли вона співала «Суліко».

Політичне досьє грузинського екс-президента

Через рік Саакашвілі був призначений головою комітету з юридичних і конституційних питань. У 1998 році чиновник став головою парламентської фракції «Союз громадян Грузії». Ще через пару літа Михайло Саакашвілі отримав можливість представляти республіку в ПАРЄ. У 2000 році його призначили міністром юстиції. З-за призначення Міхо довелося відмовитися від депутатського мандата.

Восени 2001 року тоді ще майбутній президент подав у відставку, звинувачуючи чинного главу держави, Едуарда Шеварднадзе, в корупції. Саакашвілі створив опозиційне об’єднання «Національний рух», до складу якого увійшло понад 20 тис. осіб. У 2002 році він став головою законодавчих зборів Тбілісі.

У наступному році в республіці пройшли вибори до Парламенту. Опозиція на чолі з Саакашвілі їх результат відмовилася визнавати. В кінцевому підсумку противники чинної влади захопили будівлю парламенту. Акції протесту, організовані партією «Національний рух», разом із Зурабом Жванія і Ніно Бурджанадзе, призвели до державного перевороту в Грузії в листопаді 2003 року. Мотив «революції троянд» був простий: населення і опозиція висловили впевненість у фальсифікації результатів виборів. Шеварднадзе пішов у відставку. Нові президентські вибори пройшли в січні 2004 року. За Михайла Саакашвілі свої голоси віддали понад 96% виборців.

У 2005 році в сім’ї глави Грузії вже було двоє дітей. У біографії Саакашвілі, крім поповнення в сімействі, відбулися й інші зміни. Всенародна любов досить швидко змінилася ненавистю. Президента Грузії стали звинувачувати у розтраті бюджетних коштів на особисті потреби, а точніше – на відпочинок сім’ї. У ЗМІ раз у раз з’являлися публікації, які звинувачують президента, живе на широку ногу. У 2007 році невдоволення народу призвело до масових протестів у Тбілісі. У листопаді того ж року Саакашвілі прийняв рішення піти у відставку і призначив дострокові вибори, але в січні 2008 року знову здобув перемогу.

Відбути до кінця другий президентський термін після того, як до влади прийшла опозиція, Саакашвілі не вдалося. Політичні противники екс-президента почали розслідування загадкової смерті Зураба Жванії, де за однією з версій до вбивства був причетний чинний грузинський лідер. Не чекаючи закінчення президентського терміну Саакашвілі в 2013 році полетів у Брюссель.