Людський фактор
Пояснень такої метаморфози кілька:
- Найпростіше – помилки перекладу або метафоричні описи. Червоним кольором в античності наділяли вісників поганих подій. Досить імовірно, що Сіріус на висхідному ранковому горизонті метафорично фарбували в лиховісні тони. Згадаймо хоча б давньоримські Робіалії – фестивалі в честь богині Робиго, яка захищала посіви зернових. Головною жертвою на цих святах була руда собака.
- Сіріус здавався червоним у зв’язку з запиленістю земної атмосфери, що може бути пов’язано з вулканічною активністю. Прихильники цієї теорії приводять в доказ картини Вільяма Тернера, написані в червоно-помаранчевих тонах після виверження вулкана Тамборо в Індонезії в 1815 році. Опоненти заперечують: в такому разі не тільки Сіріус би почервонів, але і Сонце з Місяцем.
Наукові гіпотези
Вчені пропонують інші версії для пояснення даного феномена:
- Гіпотеза про загибель червоного гіганта Сіріуса В і перетворення його на білого карлика, яку спостерігали люди 2 тисячі років тому. Крім невідповідності часових періодів, таке явище мало б закінчитися формуванням навколо зірки планетарної туманності (наприклад, як Крила метелика), чого немає.
- Гіпотеза про наявність в системі Сіріуса ще однієї зірки – Сіріуса З – з періодом обігу в 2 тисячі років. З наближенням Сіріуса З до Сиріуса А останній набуває червоний спектр світіння. Але поки ніякої третьої зірки в цій системі не виявлено.
- Гіпотеза про наявність в минулому між Землею і Сіріусом хмари міжзоряного пилу, що й надавало червоний відтінок світла Альфа Великого Пса. Доказів існування цей червоного хмари поки також не знайдено.
Таким чином, у астрономів поки що немає версії, яка пояснила б такі зміни кольору цієї загадкової зірки.
