Черговий “залізний” виток в історії людства
Історики кажуть, що вік 19 – залізний. Вся справа в тому, що він увійшов в історію як епоха революцій і змін. Архітектура докорінно змінюється. У цей час інтенсивно впроваджують бетон в будівельну справу. Усюди прокладають залізничні колії. Іншими словами, почався століття залізниць. Масово укладають рейки, з’єднуючи міста і країни. Так з’явилися шляху у Франції, Німеччині, Бельгії та Росії.
У 1837 році працівники залізниць, які з’єднали Санкт-Петербург і Царське село. Довжина цих шляхів склала 26,7 км. Активно розширюватися стала в Росії залізниця в 19 столітті. Саме тоді вітчизняний уряд замислився питаннями укладання шляхів. Як не дивно, але стартовою точкою для розвитку цього напряму був Департамент водних комунікацій, який був створений в кінці 18 століття Павлом Першим.
Організація під керівництвом Н. П. Румянцева діяла більш ніж успішно. Нова установа активно розвивалося і зростало. На її базі, створеної Румянцевим в 1809 році, відкрився Військовий інститут шляхів сполучення. Після перемоги в 1812 році вітчизняні інженери вдосконалили систему комунікацій. Саме цей інститут і випустив сучасних і грамотних фахівців для зведення та експлуатації вітчизняних залізниць. Точку максимуму історики зафіксували ближче до кінця 19 століття. Це найвищий рівень приросту залізничної мережі. Всього лише за 10 років світова протяжність залізниці збільшилася на 245 тисяч кілометрів. Таким чином, загальна протяжність світової мережі стала складати 617 тисяч кілометрів.
