Від віршів Буніна віє вітром щастя, хоча є чимало слів сумних і навіть зловісних. І вірші, і проза цього автора звучать далекими голосами. Читаєш, вслухаєшся в них, і тільки тоді улавливаешь основну мелодію – покірність.
Для прекрасного письменника і чуйного поета Буніна світ одночасно і ясний, і таємничість. Чіткість ліній, строгість до своїх рядках, чіткість малюнка, зважена впевненість і надзвичайна делікатність до речі. Від цієї словесної скупості рядки набувають особливої полновесность і насиченість, а фрази – виразність. Яскравим прикладом тому служить вірш Буніна «Слово», аналіз якого в цій статті.
Більше, ніж поет
Бунін – найбільший представник літератури, що поєднав у собі і поезію, і прозу. Російська література, за винятком Лермонтова, не знає такого ідеального поєднання – вільної прози з карбованими віршами. Бунін на висоті всіх вимог, які можна застосувати до рідної мови. Він не тільки зберігає, але і оновлює і освіжає його. Без оцінки словесного майстерності цього письменника неможливий правильний підхід до його творчості. Аналіз вірша Буніна «Слово» свідчить і підтверджує, що кожен з його творів – це цінний внесок у літературу.
Поезія Буніна
Впадає в очі суттєва різниця між раннім і пізнім творчістю. Про що писав і сам Бунін, що на початку шляху він «багато перекладав», так як чуже «легше передавати». Особливо помітна ця різниця в поезії. В ранніх його віршах переважає більш проста передача описів, настроїв і вражень. У пізніх вже повністю висловилася виняткова бунинская мальовничість.
Як поет Бунін не примикає до жодної з течій. Він стоїть осібно. Про це свідчать і різноманітність музичних поєднань, і гнучка рухливість вірша, конкретність і картинність. Багатозвучність поезії Буніна сповна може винагородити тих, хто незадоволений «песимізмом» і «безпросвітною темрявою» його прози. Вірш Буніна «Слово» цілком може служити епіграфом до пізнішим роботам автора, характеризуючи його як дбайливого майстра слова. І звучить воно так само авторитетно, як відоме звернення Тургенєва: «Бережіть наш прекрасний російську мову!»
Окаянні дні
На початку XIX століття на міжнародній арені склалася важка політична ситуація – почалася Перша світова війна. У Росії, де споконвіку проживало багато німців, війна загострила також і національну проблему. В Петроград був перейменований Санкт-Петербург, програм оркестрів прибирали музику Баха, Брамса, Бетховена. Як німецький звичай заборонили ялинки. На початку 1915 року тільки в Москві розгромили близько п’ятисот магазинів, будинків і навіть фабрик, які належали людям з німецькими прізвищами. В країну прийшли «окаянні дні». В цей час і було написано вірш Буніна «Слово». Чи міг письменник передбачити, що через п’ять років він покине Росію назавжди?
Рідна мова
Аналіз вірша Буніна «Слово» почнемо з його жанрової приналежності. Воно відноситься як до жанру філософської лірики, так і до громадянської. Також має і публіцистичний заклик. Присвячується вірш ролі мови в житті людей. Автор говорить і про роль поета – змінити суспільство зможе той, хто володіє словом. Йде Перша світова війна. Після низки переворотів, до того ж і братовбивчої війни, в Росії, того й гляди, захоплять владу ті, в чиїх руках вона стане небезпечною іграшкою. Письменника мучать важкі передчуття. І єдине, що залишиться вічним, – це слово. Це фон, на якому розгортаються події.
З глибини століть
Автор порівнює слово з «гробницями, муміями і кістками», що прийшли з глибини століть. Але вони мовчать», вони німі. Їх свідченням служать «письмена», написи на стінах, які володіють неймовірною силою – вони можуть розповісти про давні часи. І «звучать письмена» розкажуть, ймовірно, про ті ж проблеми, що і в сучасному світі, – про війну і несправедливості. І давні, так само, як і сучасні люди, які боролися за владу, їх також турбували матеріальні цінності.
Аналіз вірша Буніна «Слово» показує, що поет звертається до читачів із закликом – берегти культуру і мова – «наш безсмертний дар», бо «немає іншого достоянья», а все інше звернеться в порох. Вірш Буніна звучить як маніфест, як заповіт. Він акцентує увагу на Слові і відзначає його святість. Бунін використовує в «Слові» алюзію на рядки з Біблії – «Спочатку було слово».
Аналіз вірша
З використовуваних автором стежок найсильніше впливає на читача метафора: «мовчазні могили», «давня тьма», «безсмертний дар». Бунін використовує розгорнуте порівняння слова з найдавнішими артефактами і їх протиставлення – антитезу. Звернення «Умійте берегти!» – це точка найвищого емоційного напруження.
Продовжуємо детальний аналіз вірша Буніна «Слово». У творі два катрена, тому його можна віднести до мініатюр. Четырехстопным написані ямбом тут непарні рядки, парні – трехстопным. Вони римуються між собою. Також треба звернути увагу на антитези перших же рядків вірша – тут автор протиставляє живе і мертве – гробниці, кості, мумії. Все минуле називає світовим цвинтарем. І все це лише «слово», «письмена». Це не просто міркування – це художній образ, який володіє особливою глибиною.
Життя в слові
Гробниці й мумії мовчать, і це свідчить про те, що в них приховані таємниці, які неможливо відкрити без слова. Завершуємо короткий аналіз вірша Буніна «Слово» твердженням автора – «Слову життя дане». Це дуже значуще уособлення. «Мумії», «кістки» і «гробниці» – метонімія. «Світовий цвинтар», як кладовище світової історії, застосовується автором у переносному значенні. Те ж саме стосується і «слова», яким виражена і сама мова, та мова.
Справа не тільки у використанні стежок, а в тому, що буквально кожне слово вірша образно. В один чотиривірш поет вклав глибоку думку про найважливіше надбання людини – мовою, як про пам’ять, яка знайшла втілення в слові.
Про це можна нескінченно міркувати та знаходити нові аргументи, адже думка поета охоплює і минуле, і сьогодення, і майбутнє. Аналіз вірша Буніна «Слово» за планом – кращий спосіб розглянути, що в творі немає етнічних меж – поет говорить про людство і проникає в сутність, яка виділяє людину з решти тваринного світу – «дар безсмертний – мова».
