Де діють прийняті домовленості?
Незважаючи на те, що Віденська конвенція 1980 році була прийнята, в свою законну силу вона вступила лише в січні 1988 року з-за потреби підготовки нормативної бази в країнах-учасницях. Вперше документ був представлений на конференції ООН, присвяченій договорами міжнародного товарообігу. Крім СРСР, в заході брали участь представники з 61 держави. Переважно це були вихідці з європейських і азіатських країн, також на конференції були присутні спостерігачі від Венесуели.
Станом на січень 2018 року, Віденська конвенція про договори діє в 85 країнах світу. Велика частина держав, що приєдналися до неї на початку 2000-х років, є країнами третього світу: Лесото, Ліберія, Парагвай, Уганда і т. д. Згідно з цим документом, держави-учасниці можуть також виступати в якості продавця і покупця, що дозволяє домогтися дотримання інтересів не тільки між підприємствами, але й у світовому масштабі.
Для яких сфер підходить дана угода?
Реалізація товарів у межах встановлених домовленостей здійснюється незалежно від національного, торгового та цивільного статусу. Втім, деякі товари Віденська конвенція не охоплює, і їх реалізація неможлива в тому випадку, якщо вони, наприклад, купуються для особистого використання та їх перепродаж надалі не планується. Сюди відносяться акції, фондові і забезпечувальних паперів, судів повітряного і водного транспорту, електроенергія, речі, куплені на аукціоні або ж придбані на розпродажі по виконавчому виробництву.
Угода вважається стандартним договором купівлі-продажу в тому випадку, якщо замовник не збирається виготовляти сировину, необхідну для виробництва товарів, зазначених у документі. Конвенцію не можна застосувати до тих паперів, в яких обумовлюється, що постачальник повинен виконати якусь сторонню роботу, що не має відношення до постачання продукції.
Як і всі міжнародні конвенції, Віденська конвенція не використовується по відношенню до продавця в тому випадку, якщо поставлений товар привів до летального результату якої-небудь особи або ж до серйозного збитку здоров’ю. Також документ ніяк не стосується наслідків договору купівлі-продажу, які можуть стосуватися прав відносин на реалізовану продукцію. Перша частина домовленостей, прийнятих у Відні, регламентує взаємини продавців і покупців, пов’язані з певними товарами і послугами.
