Велика Вітчизняна Війна (1941-1945) – одне з найважливіших подій в історії російського народу, що залишило незгладимий слід у душі кожної людини. За, здавалося б, недовгі чотири роки було втрачено майже 100 мільйонів людських життів, зруйновано понад півтори тисячі міст і селищ, виведено з ладу понад 30 тисяч промислових підприємств і не менше 60 тисяч кілометрів доріг. Наша держава переживала сильне потрясіння, яке важко усвідомити навіть зараз, у мирний час. Якою була війна 1941-1945 рр.? Які етапи можна виділити в ході бойових дій? І які ж наслідки цього ужаснейшего події? У даній статті ми постараємося знайти відповіді на всі ці питання.
Друга світова війна
Радянський Союз був не першим, на кого напали фашистські війська. Всім відомо, що Велика Вітчизняна війна 1941-1945 почалася лише через 1.5 року після початку світової війни. Так які ж події почали цю жахливу війну, і які бойові дії були організовані фашистською Німеччиною?
У першу чергу варто згадати той факт, що 23 серпня 1939 року між Німеччиною та СРСР було підписано договір про ненапад. Поряд з ним були підписані деякі секретні протоколи щодо інтересів СРСР і Німеччини, і в тому числі був проведений поділ польських територій. Таким чином, Німеччина, мала мету нападу на Польщу, убезпечила себе від відповідних кроків з боку радянського керівництва і фактично зробила СРСР співучасником розділу Польщі.
Так, 1 вересня 39 року XX століття фашистські загарбники напали на Польщу. Польські війська не чинили належного опору, і вже 17 вересня війська Радянського Союзу вступили на землі Східної Польщі. В результаті цього до території радянського держави приєдналися території Заходу України і Білорусії. 28 вересня того ж року Ріббентроп і В. М. Молотов підписали договір про дружбу і кордони.
Німеччині не вдалося здійснити планований бліцкриг, або блискавичний результат війни. Воєнні дії на Західному фронті аж до 10 травня 1940 називають «дивною війною», так як ніяких подій в цей період не відбувалося.
Лише навесні 1940 року Гітлер відновив наступ і захопила Норвегію, Данію, Нідерланди, Бельгію, Люксембург і Францію. Операція ж захоплення Англії «Морський лев» виявилася невдалою, і тоді був прийнятий план «Барбаросса» для СРСР – план початку Великої Вітчизняної війни (1941-1945).
Підготовка СРСР до війни
Незважаючи на укладений 1939 року пакт про ненапад, Сталін розумів, що СРСР у будь-якому випадку буде втягнутий у світову війну. Тому в Радянському Союзі був прийнятий п’ятирічний план з підготовки до неї, здійснений в період з 1938 по 1942 рік.
Першочерговим завданням при підготовці до війни 1941-1945 стало зміцнення військово-промислового комплексу і розвиток важкої промисловості. Тому у названий період були побудовані численні тепло – і гідроелектростанції (в тому числі на Волзі і Камі), розроблені вугільні шахти і рудники, посилилася видобуток нафти. Також величезне значення було приділено будівництву залізничних шляхів і транспортних вузлів.
Було здійснено будівництво підприємств-дублерів у східній частині країни. А витрати на оборонну промисловість зросли в кілька разів. В цей час також були випущені нові моделі військової техніки та зброї.
Не менш важливим завданням була підготовка населення до війни. Робочий тиждень тепер складалася з семи восьмигодинних днів. Чисельність Червоної армії була значно збільшена за рахунок введення обов’язкової військової повинності з 18 років. Для робітників було обов’язковим отримання спеціальної освіти; за порушення дисципліни була введена кримінальна відповідальність.
Однак реальні результати не відповідали запланованим керівництвом, і лише навесні 1941 року для робітників був введений 11-12-годинний трудовий день. А 21 червня 1941 року В. В. Сталін віддав наказ привести війська в бойову готовність, однак наказ дійшло до прикордонників занадто пізно.
Вступ СРСР у війну
На світанку 22 червня 1941 р. фашистські війська без оголошення війни напали на Радянський Союз, з цього моменту почалася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років.
Опівдні того ж дня В’ячеслав Молотов виступив по радіо, оголосивши радянським громадянам про початок війни і про необхідність чинити опір ворогу. На наступний день була створена Ставка Верх. головнокомандування, а 30 червня – Держ. Комітет Оборони, який фактично отримав всю владу. Головою Комітету і головнокомандувачем став В. В. Сталін.
Тепер перейдемо до короткого опису Великої Вітчизняної війни 1941-1945.
План «Барбаросса»
Гітлерівський план «Барбаросса» полягав у наступному: він передбачав швидкий розгром Радянського Союзу за допомогою трьох груп німецької армії. Перша з них (північна) зробила б наступ на Ленінград, друга (центральна) – на Москву і третя (південна) – на Київ. Всі наступ Гітлер планував завершити за 6 тижнів і вийти на волзьку смугу Архангельськ-Астрахань. Однак упевнений опір радянських військ не дозволив йому здійснити «блискавичну війну».
Розглядаючи сили сторін у війні 1941-1945, можна сказати, що СРСР, хоча і незначно, але поступався німецької армії. Німеччина та її союзники мали 190 дивізій, в той час як Радянський Союз – лише 170. 48 тисяч німецької артилерії були виставлені проти 47 тисяч радянської артилерії. Чисельність армій супротивників в обох випадках становила приблизно 6 мільйонів чоловік. Але за кількістю танків і літаків СРСР значно перевершував Німеччину (в сумі 17.7 тисяч проти 9.3 тисяч).
На перших етапах війни СРСР терпів невдачі з-за невірно обраної тактики ведення війни. Спочатку радянським керівництвом планувалося вести війну на чужій території, не пускаючи фашистські війська на територію Радянського Союзу. Однак такі плани не принесли успіху. Вже в липні 1941 року було окуповано шість радянських республік, Червона армія втратила понад 100 своїх дивізій. Однак і Німеччина зазнала чималих втрат: у перші тижні війни ворог втратив 100 тисяч осіб і 40% танків.
Динамічний опір військ Радянського Союзу призвело до зриву гітлерівського плану блискавичної війни. У ході Смоленської битви (10.07 – 10.09 1945) німецьким військам знадобилося перейти до оборони. У вересні 1941 року почалася героїчна оборона міста Севастополя. Але основну увагу ворога сконцентрувалося на столицю Радянського Союзу. Тоді була розпочата підготовка до нападу на Москву і план по її захопленню – операція «Тайфун».
Битва за Москву
Битва за Москву вважається однією з найважливіших подій російської війни 1941-1945. Тільки завзятий опір і відвага радянських солдатів дозволили СРСР вистояти в цій непростій битві.
30 вересня 1941 р. німецькі війська приступили до здійснення операції «Тайфун» і почали наступ на Москву. Наступ почався для них успішно. Фашистським загарбникам вдалося прорвати оборону СРСР, в результаті чого, оточивши армії біля Вязьми і Брянська, вони взяли в полон понад 650 тисяч радянських солдатів. Червона армія зазнала значних втрат. У жовтні-листопаді 1941 р. бої велися лише в 70-100 км від Москви, що було надзвичайно небезпечно для столиці. 20 жовтня в Москві ввели облогове положення.
З початку битви за столицю головнокомандувачем на Західному фронті був призначений Р. К. Жуков, однак йому вдалося зупинити наступ німців лише до початку листопада. 7 листопада на столичній Червоній площі був проведений парад, з якого солдати відразу ж вирушали на фронт.
У середині листопада знову розпочався німецький наступ. При захисті столиці виділилася 316-та стрілецька дивізія генерала В. В. Панфілова, яка на початку наступу, відбила кілька танкових ударів агресора.
5-6 грудня війська Радянського Союзу, отримавши підкріплення з Східного фронту, почали контрнаступ, ніж позначили перехід до нового етапу Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр. У ході контрнаступу війська Радянського Союзу розбили майже 40 німецьких дивізій. Тепер фашистські війська були відкинуті від столиці на 100-250 км
Перемога СРСР значно вплинула на дух солдатів і всього російського народу. Розгром Німеччини дав можливість іншим країнам розпочати формування антигітлерівської коаліції держав.
Сталінградська битва
Успіхи радянських військ справили глибоке враження на керівників держави. І. в. Сталін почав розраховувати на швидке завершення війни 1941-1945. Він вважав, що навесні 1942 року Німеччина повторить спробу наступу на Москву, тому наказав зосередити основні сили армії саме на Західному фронті. Однак Гітлер вважав інакше і готував широкомасштабний наступ на південному напрямку.
Але перед початком наступу Німеччина планувала оволодіти Кримом і деякими містами Української республіки. Так, були розгромлені радянські війська на Керченському півострові, а 4 липня 1942 довелося залишити місто Севастополь. Потім впали Харків, Донбас і Ростов-на-Дону; створилася пряма загроза Сталінграда. Сталін, занадто пізно усвідомив свої прорахунки, 28 липня опублікував наказ «Ні кроку назад!», сформував загороджувальні загони для нестійких дивізій.
Аж до 18 листопада 1942 жителі Сталінграда героїчно захищали своє місто. Лише з 19 листопада війська СРСР перейшли в контрнаступ.
Радянськими військами було організовано три операції: «Уран» (19.11.1942 – 2.02.1943), «Сатурн» (16-30.12.1942) і «Кільце» (10.11.1942 – 2.02.1943). У чому ж полягала кожна з них?
План «Уран» передбачав оточення фашистських військ з трьох фронтів: фронту Сталінграда (командувач – Єременко), Донського фронту (Рокоссовський) і Південно-Західного фронту (Ватутін). Радянські війська планували зустрітися 23 листопада в місті Калач-на-Дону і дати німцям організований бій.
Операція «Малий Сатурн» була спрямована на захист нафтових родовищ, розташованих на Кавказі. Операція «Кільце» в лютому 1943 року була заключним планом радянського командування. Радянські війська повинні були замкнути кільце навколо армії противника та розгромити його сили.
У результаті, 2 лютого 1943 р оточена військами СРСР група противника здалася. У полоні опинився і сам головнокомандувач німецької армії Фрідріх Паулюс. Перемога під Сталінградом привела до корінного перелому в історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945. Тепер стратегічна ініціатива опинилася в руках Червоної армії.
Курська битва
Наступним найважливішим етапом війни стала битва на Курській дузі, яка тривала з 5.07 за 23.08.1943 р. Німецьким командуванням був прийнятий план «Цитадель», спрямований на оточення і розгром радянської армії на Курській дузі.
У відповідь на план противника радянським командуванням було заплановано дві операції, причому передбачалося почати з активної оборони, а потім обрушити на німців усі сили основних і резервних військ.
Операція «Кутузов» являла собою план нападу на німецькі війська з півночі (місто Орел). Командувачем західного фронту був призначений Соколовський, Центрального – Рокоссовський, а Брянського – Попов. Вже 5 липня Рокоссовський наніс перший удар по армії противника, випередивши його напад всього на кілька хвилин.
12 липня війська Радянського Союзу почали контрнаступ, ознаменувавши перелом у ході Курської битви. 5 серпня Червоною армією були звільнені Білгород і Орел. З 3 по 23 серпня радянськими військами виконувалася операція щодо остаточного розгрому противника – «Полководець Румянцев» (командувачі – Конєв і Ватутін). Вона являла собою радянський наступ в районі Бєлгорода і Харкова. Ворог зазнав чергової поразки, втративши при цьому понад 500 тисяч солдатів.
У військ Червоної армії за короткий проміжок часу вдалося звільнити Харків, Донбас, Брянськ і Смоленськ. У листопаді 1943 була знята облога Києва. Війна 1941-1945 наближалася до свого завершення.
Оборона Ленінграда
Однією з найбільш страшних і героїчних сторінок Вітчизняної війни 1941-1945 й усієї нашої історії є самовіддана оборона Ленінграда.
Блокада Ленінграда почалася у вересні 1941 року, коли місто було відрізане від джерел продовольства. Найбільш страшним її періодом стала дуже холодна зима 1941-1942. Єдиним шляхом до порятунку була Дорога життя, яку проклали по льоду озера Ладоги. На початковому етапі блокади (до травня 1942 року) під постійними бомбардуваннями ворога радянським військам вдалося доставити в Ленінград понад 250 тисяч тонн продовольства і евакуювати близько 1 мільйона чоловік.
Для кращого розуміння того, які терпіли позбавлення жителі Ленінграда, радимо подивитися дане відео.
Лише в січні 1943 року блокада противника частково була прорвана, і почалося постачання міста продовольством і медикаментами, озброєнням. Через рік, у січні 1944, блокада Ленінграда була повністю знята.
План «Багратіон»
З 23 червня до 29 серпня 1944 війська СРСР провели головну операцію на білоруському фронті. Вона стала однією з найбільших у всій Великій Вітчизняній війні (ВВВ) 1941-1945.
Метою операції «Багратіон» було остаточне знищення армії ворога і звільнення радянських територій від фашистських загарбників. Фашистські війська в окремих районах міст були розбиті. Від ворога була звільнена Білорусія, Литва та частину Польщі.
Радянське командування планувало почати визволення від німецьких військ народів європейських держав.
8 травня 1945 року німецьким командуванням був підписаний Акт про капітуляцію.
Конференції
28 листопада 1943 р. була проведена конференція в Тегерані, на якій зібралися лідери країн «Великої трійки» – Сталін, Рузвельт і Черчілль. На конференції були встановлені дати відкриття Другого фронту в Нормандії та підтверджено зобов’язання Радянського Союзу вступити у війну з Японією після остаточного визволення Європи і розбити японську армію.
Наступна конференція пройшла 4-11.02 1944 року в Ялті (Крим). Лідери трьох держав обговорили умови окупації і демілітаризацію Німеччини, провели переговори про скликання установчої конференції ООН та прийняття Декларації про звільнену європу.
Потсдамська конференція відбулася 17 липня 1945 року. Лідером США на ній був Трумен, а від імені Великобританії виступав К. Еттлі (з 28 липня). На конференції були обговорені нові кордони в Європі, прийнято рішення про розмірах репарації від Німеччини на користь СРСР. В той же час вже на Потсдамській конференції намітилися передумови Холодної війни між США і Радянським Союзом.
Закінчення Другої світової війни
Згідно вимогам, обговоренным на конференціях з представниками країн «Великої трійки», 8 серпня 1945 р. СРСР оголосив війну Японії. Армією СРСР був нанесений потужний удар по Квантунській армії.
Менш ніж за три тижні радянським військам під керівництвом маршала Василевського вдалося розгромити основні сили японської армії. 2 вересня 1945 р. на американському кораблі «Міссурі» був підписаний Акт про капітуляцію Японії. Закінчилася Друга світова війна.
Наслідки
Наслідки війни 1941-1945 надзвичайно різноманітні. По-перше, були розгромлені військові сили агресора. Поразка Німеччини та її союзників означало крах диктаторських режимів у Європі.
Радянський Союз закінчив війну однієї з двох наддержав (поряд з США), а радянська армія була визнана найбільш потужної у всьому світі.
Крім позитивних підсумків, були і неймовірні втрати. У війні Радянський Союз втратив приблизно 70 мільйонів чоловік. Економіка держави перебувала на дуже низькому рівні. Страшні втрати зазнали великі міста СРСР, які взяли на себе найсильніші удари супротивника. Перед СРСР постало завдання відновлення і підтвердження статусу найбільшої наддержави світу.
Важко дати однозначну відповідь на питання: «Що таке війна 1941-1945?» Головне завдання російського народу – ніколи не забувати про подвиги найвидатніших наших предків і з гордістю і «зі сльозами на очах» відзначати головний для Росії свято – День Перемоги.
