Робота над картиною: центральний образ
Добре відомий майже містичний факт, який підштовхнув художника до роботи над полотном: він побачив чорну ворону, бьющуюся на снігу. Пізніше він записав:
Раз ворону на снігу побачив. Сидить ворона на снігу і крило одне відставила. Чорною плямою на снігу сидить. Так ось цієї плями я багато років забути не міг. Потім «Бояриню Морозову» написав…
На контрасті чорного і білого народилася ідея образу староверки, яку везуть на муки.
Проте спочатку, зазвичай, Суриков зобразив натовп, супроводжуючу сани. Лише після цього він став підшукувати той образ, який не тільки став би композиційним центром картини, але і контрастував з нею, при цьому не гублячись серед строкатості інших.
Сурікова потрібно було жіноче обличчя, яке послужило б початковою точкою для ескізу: гарячі фанатизмом очі, тонкі безкровні губи, хвороблива блідість і крихкість рис. Врешті-решт з’явився збірний образ. Є в ньому й риси тітки художника Авдотьї Василівни Торгошиной, цікавилася старообрядчеством, та старообрядницького-паломниця з Уралу, якоїсь Анастасії Михайлівни, яку художник зустрів біля стін Рогожского монастиря і умовив позувати.
Згадаємо й інші образи та історичні деталі, які можна побачити на картині Василя Івановича Сурикова “Бояриня Морозова”.
