Становлення як художника
Вивчаючи коротку біографію Вінсента Ван Гога, можна зробити висновок: доля ніби підштовхувала його все життя у потрібному напрямку і вела до занять малюванням. Шукаючи порятунку від зневіри, Вінсент знову звертається до живопису. Він звертається за підтримкою до брата Тео і в 1880 році вирушає до Брюсселя, де відвідує уроки у Королівської Академії витончених мистецтв. Через рік Вінсент змушений знову залишити навчання й повернутися в сім’ю. Саме тоді він вирішив, що митцю не потрібен ніякий талант, головне – старанно трудитися не покладаючи рук. Тому він продовжує заняття живописом і малюнком самостійно.
У цей період Вінсент випробовує нову закоханість, на цей раз звернену до його кузиною, вдові Кее Вос-Стрікер, яка гостювала в будинку Ван Гогів. Але та не відповіла взаємністю, проте Вінсент продовжував доглядати за нею, чим викликав обурення рідних. У підсумку йому звеліли виїхати. Ван Гог відчуває чергове потрясіння і відмовляється від спроб налагодити подальшу особисте життя.
Вінсент їде до Гааги, де бере уроки у Антона Мауве. З часом біографія і творчість Вінсента Ван Гога наповнилася новими фарбами, в тому числі у живопису: він експериментував зі змішуванням різних технік. Тоді з’явилися на світ такі його роботи, як «Задвірки», яку він створив за допомогою крейди, пера і пензля, а також картина «Даху. Вид з майстерні Ван Гога», написана аквареллю і крейдою. Великий вплив на становлення його творчості вплинула книга Шарля Барга «Курс навчання малюнку», літографії з яких він старанно копіював.
Вінсент був людиною тонкої душевної організації, і, так чи інакше, тягнувся до людей і емоційної віддачі. Незважаючи на своє рішення забути про особисте життя, у Гаазі він все ж знову зробив спробу створення сім’ї. Він зустрів Христин прямо на вулиці і перейнявся її важким становищем настільки, що запропонував їй оселитися в його будинку разом з дітьми. Цей вчинок остаточно розірвав стосунки Вінсента з усіма його близькими, але з Тео у них збереглися теплі стосунки. Так у Вінсента з’явилася подруга і модель. Але у Христин виявився жахливий характер: життя Ван Гога обернулася кошмаром.
Коли вони розлучилися, художник відправився на північ, в провінції Дренте. Він обладнав житло під майстерню, і цілі дні проводив на повітрі, створюючи пейзажі. Але сам себе художник не називав пейзажистом, присвячуючи свої картини селянам і їх повсякденному житті.
Ранні роботи Ван Гога відносять до реалізму, але його техніка не цілком укладається в цей напрямок. Одна з проблем, з якою зіткнувся Ван Гог у своїй творчості – це нездатність правильно зобразити фігуру людини. Але це лише зіграло на руку великому художнику: це стало характерною рисою його манери: трактування людини як невід’ємної частки навколишнього світу. Це чітко простежується, наприклад, у роботі «Селянин і селянка, сажающие картоплю». Людські фігури подібні горах далеко, а завищений горизонт немов тисне на них зверху, не даючи випрямити спини. Схожий прийом можна помітити і в його пізнішій роботі «Червоні виноградники».
У цей відрізок своєї біографії Ван Гог пише цикл робіт, серед яких:
- «Вихід з протестантської церкви в Нюэнене»;
- «Їдці картоплі»;
- «Селянка»;
- «Стара церковна вежа в Нюэнене».
Картини створені в темних відтінках, які символізують хворобливе сприйняття автором людських страждань і відчуття загальної пригніченості. Ван Гог зобразив тяжку атмосферу безвиході селян і сумні настрої села. У той же час у Вінсента сформувалося власне розуміння пейзажів: на його думку, через пейзаж виражається душевний стан людини через зв’язок людської психології і природи.
