Спецсимвол
Серед ієрогліфів хірагана також існує спеціальний символ, що не має власної вимови. Цей символ присутній у двох складових абетках і означає подвоєння початкової приголосної наступного складу. Якщо записувати хіраганою, то цей символ схожий на зменшене цу/ту – つ.
Наявність у слові цього символу показує, що подальшу приголосну потрібно вимовляти подвоєно. Наприклад, [то] перетвориться в [т], [но] у [к-ка] і т. д.
Походження
Азбука хірагана сталася від системи писемності, яка виникла в V столітті н.е. Ця система називалася маньегана, і тут японські слова записувалися схожими за звучанням китайськими ієрогліфами. Сучасна хірагана – це та ж маньегана, яку записали стилем китайської каліграфії цаошу.
Найдавніший текст, написаний хіраганою, був датований 866-м роком. Це були глиняні черепки з дому Фудзивары-але Есими. До виявлення цих черепків найдавнішим текстом вважався документ заступника губернатора Сануки. Але це не настільки важливо. Коли тільки була створена хірагана, її спочатку сприймали негативно. Основна частина населення продовжувала вважати, що освічене населення повинно користуватися китайським мовою.
Так вже склалося в Японії, що кандзі використовували чоловіки, це було так зване чоловіче лист, а ось формою цаошу частіше користувалися жінки. У зв’язку з цим хірагана стала популярною серед японок, для яких у той час було недоступне гарну освіту. Ранні жіночі романи були написані виключно хіраганою.
Що стосується чоловіків, то вони стали вживати хирагану набагато пізніше, але все ж її сприймали як вільність і використовували в неофіційній листуванні, в офіційних документах користувалися тільки кандзі і катаканой.
