Діагностичні заходи
Діагностика починається з фізикального обстеження лікарем. За його результатами він виявляє клінічні показники, прояв симптомів і ступінь їх інтенсивності і встановлює можливі причини хвороби.
Для уточнення характеру закупорки і її локалізації призначаються додаткові інструментальні дослідження. Найбільш інформативними з них є:
- рентгенографія грудної клітини в різних проекціях;
- флебографія;
- комп’ютерна томографія, МРТ.
До додаткових методів діагностики відносяться:
- бронхологічні дослідження;
- УЗДГ сонних і надключичних вен;
- консультація офтальмолога (визначить характерні для кава-синдрому очні порушення).
Маючи на руках всі результати діагностики, лікар визначає тактику лікування.
Лікування
Загальними лікувальними заходами для пацієнтів є:
- постільний режим (голова повинна бути піднята);
- низькосольова дієта;
- постійні інгаляції кисню.
Виходячи з причин розвитку і швидкості прогресування синдрому верхньої порожнистої вени, підбирають оптимальну терапію, спрямовану найчастіше на купірування симптомів.
Дуже важливо визначити початковий процес, який викликає кава-синдром, тобто встановити основний діагноз. І тільки у випадку загрози життя при дуже тяжких порушеннях можна почати лікування без його установки.
Застосовувані методи терапії при синдромі верхньої порожнистої вени поділяються на консервативні та хірургічні.
