Структура і різновиди
Силікати – це, як правило, тверді і тугоплавкі речовини. Щоб розплавити, їх потрібно нагріти до температур від 1000 до 2000 градусів Цельсія. Вони не розкладаються під дією кислот і зазвичай не розчиняються у воді. Багато хто з них схильні до поліморфізму і утворюють дві або більше алотропні модифікації.
Природні силікати – мінерали, такі як глина, азбест, слюда, рогова обманка, титанит, турмалін, гранат. Найбільш поширеними є кварц і група польових шпатів. Скло, цемент, кераміка, плавлені флюси, цеглу теж є силікатами, але характеризуються штучним походженням. Їх виготовляють на основі глини, кварцового піску, вапна, соди та інших речовин, піддаючи їх різним способам обробки.
Природні силікати володіють складною будовою, в основі якого лежать різноманітні варіації зв’язків кремнію і кисню, до яких приєднуються й інші елементи, наприклад, Mg, Ca, Al, Fe2+, Mn, K, Na, Li, B, Zr, F, H. Їхні кристалічні решітки складаються з тетраедрів, де на один атом Si припадає чотири атоми O, в залежності від того, як вони комбінуються між собою, виділяють такі види силікатів:
- острівні;
- поясні;
- ланцюгові;
- каркасні;
- листові.
