Кіншаса
За кількістю населення столиця Конго, Кіншаса є другим містом в Чорній Африці. В ній проживає близько 10 млн осіб, хоча ще 20 років тому ця цифра була вдвічі меншою. За кількістю франкомовних жителів у світі її перевершує тільки Париж.
Про те, що Кіншаса – головне місто країни, зрозуміло далеко не завжди. Він сповнений контрастів: зовсім поряд з елітними висотними будинками і відмінними дорогами знаходяться неосвещаемые нетрі. Міський транспорт зазвичай представлений вантажними машинами з вирізаними вручну вікнами і вставленими сидіннями. У бідних районах доріг може і не бути, зате в центрі зустрічаються абсолютно нормально обладнані зупинки.
Місто заснував британський журналіст і мандрівник Генрі Мортон Стенлі в 1881 році. На честь бельгійського короля він іменувався Леопольдвилем. Він став першим судноплавним портом на річці, що значно посприяло його розвитку. Кіншаса він був перейменований тільки в 1966 році, коли в країні проводилась політика африканізації.
Республіка Конго
Західне Конго в Африці набагато менше свого східного сусіда. Країна займає всього 342 000 км2 і межує з Камеруном, Габоном, ЦАР, ДРК і Анголою. На південному заході вона омивається Атлантичним океаном.
Республіку населяє 4,9 мільйона осіб, з яких до народності конго відноситься приблизно 1,6 млн. В основному вони займаються торгівлею і землеробством. Це одна з найменш заселених країн на континенті з щільністю всього 14 год/км2. Населення зосереджене переважно на півдні та в прибережній смузі, на півночі щільність становить близько 2 год/км2.
Офіційна мова – французька, мови банту вважаються національними. Більше половини жителів дотримуються анімізму, 47% – християни, в основному католики і протестанти. Невеликий відсоток дотримується мусульманства.
Якщо говорити про природу і клімат, то опис Конго збігається з її сусідом ДРК. Більше 50% території займають вологі екваторіальні ліси, в яких мешкає безліч екзотичних для нас тварин. А ось в плані економіки країна перевершує ДРК. Справи тут ведуть більш організовано і політична ситуація стабільніша. В результаті республіка є четвертою країною Гвінейської затоки за кількістю нафти, що поставляється. Другим джерелом доходу є поставка цінних порід дерев: акажу, лімба, окуме і т. д.
