Універсальне самотність
Широко відомою стала формулювання імперативу Іммануїла Канта з “Основ метафізики моральності” (другий розділ): “Поступати треба так, як ніби максима даного вчинку за рахунок волі повинна стати законом для всіх”. Це означає, що людина повинна коритися тільки самому собі (це автономія), але одночасно потрібно і звільнятися від самого себе (від себе, коханого, і це універсальність).
Особистий моральний імператив, таким чином, і для всіх інших людей має значення. Так складалася мораль, яка існує для всіх саме тому, що має величезне значення для кожного. Один-єдиний обов’язок, який повинен виконувати кожна людина, – бути вільним від власного егоїзму. Це стан Алан називав “універсальним самотністю”.
Борг
Приклади, обґрунтування, а також поняття дано в християнських заповідях. Що таке імператив? Це повинність, і Кант тут не відходить від богословських понять далеко, використовуючи ту ж формулу. Етичні імперативи – це заповіді совісті, моральності, вираження норм моральної волі. Заповіддю розуму видається об’єктивний принцип понудительного призначення до волі, яка і є імператив. Що таке максима? Це суб’єктивний принцип волі, суб’єктивний принцип діяльності, тобто правила поведінки.
Імператив в основі своїй протистоїть максима. Як вже було сказано, у імперативу може бути два види. Гіпотетичний діє при деяких умовах, категоричний ж діє безумовно. Є різниця в прикладах. Хочеш бути священиком – вивчай богослов’я. Це гіпотетичний імператив. Хочеш торгувати – вчися обманювати. Теж він, але в даному випадку обов’язково буде конфлікт з категоричним імперативом: “Не лжесвідчи!” (ніколи, взагалі). Гіпотетичний імператив є дією-засобом для досягнення мети, категорична – сам собі мету.
