Образи-символи
Характерною рисою таких образів є метафоричність. Вони несуть собою смислову глибину. Так, герой Данко з твору Горького “Стара Ізергіль” є символом абсолютної самовідданості. Йому протистоїть у книзі інший герой – Ларра, який є символом егоїзму. Письменник створює літературний образ-символ для прихованого порівняння, щоб показати переносне його сенс. Найчастіше символіка зустрічається в ліричних творах. Варто згадати вірша Лермонтова “Стрімчак”, “На півночі дикому коштує самотньо…”, “Листок”, поему “Демон”, баладу “Три пальми”.
Вічні образи
Існують зображення нев’януче, в них поєднується єдність історичних і суспільних елементів. Такі персонажі світової літератури називають вічними. Відразу приходять на розум Прометей, Едіп, Кассандра. Будь інтелігентна людина додасть сюди Гамлета, Ромео і Джульєтту, Іскандера, Робінзона. Існують безсмертні романи, новели, лірика, в яких нові покоління читачів відкривають небачені глибини.
Художні образи в ліриці
Незвичайним поглядом на звичайні речі дозволяє подивитися лірика. Пильний погляд поета зауважує самі повсякденні речі, що приносять щастя. Художній образ у вірші може бути найнесподіванішим. У деяких це небо, день, світло. У Буніна і Єсеніна – береза. Особливою ніжністю наділені образи коханої чи коханого. Дуже часто зустрічаються образи-мотиви, такі як: жінка-мати, дружина, наречена, кохана.
