Дух благодаті
Згідно з православним віровченням, господь бог невіддільний від свого дії. Тобто вседержитель проявляється в тому, що він робить. Для більш наочного прикладу подібного злиття зазвичай призводять образ палаючої свічки.
Коли відбувається горіння, то це можна розглядати і як процес, і як сутність, тобто як полум’я і як світіння одночасно. Нерідко дії господа бога ототожнюють з третьою особою трійці – святого духа. На православних іконах він за традицією зображується у вигляді голуба, спускається з небес. Що стосується шанування різних людей, що прославилися своїм богоугодним життям, то можна сказати, що церква поклоняється не самим цим праведників, а благодаті, яка діє в них.
Пам’ятник давньоруської літератури
З усієї письмовій культури нашої країни, яка була створена в Середні століття, в загальноосвітніх школах на уроках літератури згадується зазвичай тільки “Слово о полку Ігоревім” і “Повчання Володимира Мономаха своїм дітям”. А між тим існує ще цілий ряд прекрасних творів, що належать до тієї ж епохи.
Про цих творах не йдеться, тому що в радянський час будь-яке згадування про що існувала в Росії духовної культури припинялося, а кістяк програми був розроблений саме тоді, в період, коли історичний матеріалізм вважався єдино правильним світоглядом. Одне з найбільш примітних творів давньої словесності як раз відноситься до теми, якій присвячена дана стаття.
Тут йдеться про книгу про благодать Іларіона. Автор цього твору був першим патріархом російської церкви, що відбувалися не з Візантії. Праця написана в XI столітті, через кілька десятиліть після хрещення народу князем Володимиром. Тоді для просвіти людей була потрібна християнська література – не тільки перекладна, але і написана вітчизняними авторами.
Цій темі були присвячені і більш ранні твори літератури київської Русі. Одна з таких книг має назву “Слово філософа” і являє собою короткий виклад Нового і Старого Заповітів. Вважається, що вона створена спеціально для київського князя Володимира з метою переконати його прийняти православ’я. Відмінність цієї книги від пізнішого творення патріарха Іларіона полягає в тому, що в “Слові філософа” не розглядається роль Русі у світовій історії та подальші шляхи розвитку країни як християнської держави.
