Зміст книги
Твір являє собою роздуми про православ’я в нашій країні. Автор вибирає для своєї книги досить вдалу схему композиції. “Слово о законі і благодаті” можна розділити на три частини. За традицією середньовічної літератури письменник слід індуктивного методу розкриття своєї думки, тобто йде від загального до приватного.
Від бесіди про християнстві та інших релігіях в цілому через розділ, де висвітлюються релігійні проблеми Русі, він приходить до прославлення князя Володимира як людину, сприяє прийняттю нової віри. У першій частині “Слова о законі і благодаті” розглядається відмінність християнства від іудаїзму. Автор говорить про те, що Старий Заповіт був створений для конкретної країни. У ньому розглядалася релігія як привілей одного-єдиного народу.
Християнство ж має своєю метою спасіння людей з усіх частин світу. Владика Іларіон висловлює свою думку про те, що в Старому Завіті людям був даний закон, тобто ті правила, які людина повинен був неухильно виконувати. Євангеліє ж дає віруючим благодать. Тобто людині надається свобода самому вибирати свій шлях: бути з богом чи без нього.
Третя частина “Слова про закон і благодать” є панегіричними. В ній прославляється хреститель Русі святий князь Володимир. Автор говорить про мудрість, дозволила цій людині зрозуміти необхідність прийняття православ’я. Іларіон описує також і позитивні особисті якості правителя, що виділяють його серед інших людей. Він згадує про численних успішних військових походах, зроблених під його проводом.
Третя частина книги “Про закон і благодать” Іларіона починається з того, що автор викладає наступну думку: у кожного народу є певний святий, який покликаний привести його до християнської віри. Для Русі такою людиною є князь Володимир, який був прославлений у лику святих як рівноапостольний.
